– Ти не маєш рації, – утрутився в нашу розмову Вардан СачКамал, Саїдна. – Жертву Минулим богам так чи інакше слід принести. Я не ображаюся на тебе за те, що сталося, – але двобій буде продовжено. Така істина Батин.
Фаріза переможно усміхнулася. Ще б пак, просто бальзам на її лагідну душу…
– Емрах не може продовжувати, – заперечив я. – Він поранений.
– Тоді ми – ти і я – виставимо нових бійців, – м’якість Вардана була така ж, як і м’якість тигрячої лапи перед ударом.
– А якщо я відмовлюся?
– Тоді ми будемо битися з тобою. Саїдна й Чен у Рукавиці.
Я нічого не встиг відповісти, бо наступної миті у підземній залі пролунав довгий, густий і чистий звук гонга.
І ще раз.
І ще.
Я здогадався, що це означає. Там, угорі, хтось стукав по опорі альтанки.
– Це ще хто? – здивовано запитав той із батинітів, хто перев’язував ітБашшара; те ж запитав його короткий і широкий меч.
– Чергові шукачі істини Батин, – відповів Уламок, і мені залишилося лише повторити його слова.
– Відчиніть, – незворушно наказав старий Вардан. – Якщо вони знають місце, час і умовний знак, ми мусимо їх впустити.
Світлявий юнак підійшов до дальньої стіни й до чогось доторкнувся. Згори почувся неголосний скрегіт, і незабаром на сходах почулися кроки.
…Їх було четверо. Четверо людей. Звитяжців – більше.
Мій родич Лян АнкорКун із мечем Дан Ґ’єном на прізвисько Ковзкий Перст. Чорнобородий гігант Чандра Дев (я одразу згадав велетня Андхаку) – лише замість палиці Кінець миру в Чандри на поясі висів його родинний прямий меч Кханда В’ячасена.
Лян і Чандра; Кханда й Ковзкий Перст… старійшини родів людей і Звитяжців.
Члени Ради Вищих Мейланя.
Третьою була геть змучена жінка невизначеного віку в запиленому і місцями порваному одязі. З її шкіряної перев’язі навхрест визирали руків’я восьми метальних ножів.
Ножів мусило було бути десять. Але дві кишені були порожні.
А четвертою… Четвертою була сама невгамовна Матінка Ци зі своїм чудовим Чаньбо, вільним від ганчірок!
Дуже цікава компанія!
– Навіщо ви з’явилися? – глухо запитав Вардан СачКамал. – Невчасно спало вам це на гадку!.. бо сьогодні ніч жертви Минулим богам.
– Жертву принесено! – різко перервав його Лян АнкорКун, і я мимоволі здригнувся. Я й не припускав, що Лян уміє так говорити.
– Жертву, старий, як би ти не називав її, уже принесено! Ніру, розкажи їм…
