Ох, Шулма, Шулма… Кабір, Мейлань, Харза, Оразм, Хаффа – майже тисячоріччя тому!
– Гей, Но, – крізь ґарду мовив я, – ти їхню мову розумієш?
– Яка там мова? – брякнув Нодачі. – Хіба це мова…
– Розумієш чи ні?!
– Погано, – помовчавши, відповів він, – майже ні.
– Асахіро, – запитав ЧенЯ, – а ти їхню мову знаєш?
– Звичайно, – здивувався Асахіро. – Я ж тобі казав, що це ориджити, вони завжди неподалік від нас, хурулів, кочували… себто, від того племені, в яке мене з Фарізою прийняли. В ориджитів мова сичить, як змія в траві, а так усе те ж…
Ось вам і Придаток! Доки божество з іншими побратимами по божественному нещастю в наметі валялося… гаразд, не до жартів зараз.
Зараз треба збагнути, що в кожному Дикому Лезі до часу ховається зародок Звитяжця, що діти вони, буйні, жорстокі, нерозумні, цікаві, але діти, чого не зрозумів ображений Нодачі, але добре зрозуміли дорослі Чинкуеда, Змія Шен, і Джамуха Восьмирукий!..
Зрозуміли, що на дітей просто треба прикрикнути!
– Перекладай, – наказав ЧенЯ Асахіро, а ЯЧен подумав: «Будемо сподіватися, що Дикі Леза зрозуміють і без перекладу… є такі доводи, які всім зрозумілі.»
Були в нас такі доводи?
А Жовтий бог Мо їх знає!
Головне – не забувати, що діти довго й складно вести Бесіду не вміють, майже одразу збиваються на суперечку й лемент.
Так, Наставнику?.. ой, як же кривдно, боляче й кривдно, що ти – це вже минуле!
– Запитай у них, хто послав їх у ці землі?!
Асахіро запитав. Чен захоплено прицокнув язиком і подумав, що ніж так говорити – краще рій бджіл у роті оселити. Бджоли хоч мед дають…
Шулмуси якийсь час переглядалися, доки всі погляди не зійшлися на рудовусому – недаремно ми його ловили, ні, недаремно! – і той важко підвівся, зухвало повернувшись до нас.
– Він каже, – Асахіро легко встигав перекладати неквапнозарозумілу промову знатного шулмуса, – що він – нойон вільного племені дітей Ориджа, відважний і мудрий Джелмебагатур, який убив ворогів більше, ніж… так, це можна опустити… одним словом, більше, ніж ми всі, разом узяті, і що приховувати йому нічого.
– Ото нехай і не приховує, – кивнув ЧенЯ.
– Він каже, – продовжував Асахіро, – що діти Шулми незлічимі, як зірки в небі, як волоски у хвостах коней його табунів, як… одним словом, багато їх і… і дуже багато.
– Зрозумів, – поспішно погодився ЧенЯ.
– …і їх послав великий гурхан Джамуха Восьмирукий, улюблений онук Жовтого бога Мо…
– Який перелічив усі волоски у хвостах коней його табунів, – не стримався ЧенЯ.
Сумлінний Асахіро негайно переклав, і частина шулмусів, хто молодший, не стримавшись, хмикнула й одразу ж замовкла, а рудовусий Джелме закусив губу й гаркнув щось спершу своїм ориджитам, а опісля…
