«Рівень моєї компетенції дозволяє мені виступати від імені всіх інакомислячих Ноли».
«Вражає. Проте не переконує».
«Не іронізуйте, Марков. Мою компетенцію може підтвердити хоча б той факт, що заради нашої бесіди ми ризикуємо таким цінним аґентом, як головний технік Айло. Ви ж професіонал і повинні розуміти, які оперативні можливості відкриває нам доступ до всього технічного обладнання резиденції».
«Розумію. Ви тримаєте місцевих Джи Тау за яйця».
«У вас дивні метафори, Марков».
«Тіронійський ідіоматичний вислів. Якщо він вас зачепив, то прошу вибачення. Я поліцейський, створіння брутальне за визначенням».
«Усе гаразд. У мене є для вас пропозиція».
«Я вислухаю вашу пропозицію. Але мені було би зручніше спілкуватися з вами без комунікатора».
«Це неможливо. Я не можу пройти крізь бар'єри у своєму фізичному тілі. Резиденція направду добре захищена».
«Хоча б це втішає».
«Навряд чи захищеність цього кубла окупантів вам на користь, Марков. Ви приречені й знаєте про це».
«А вам яке діло до моєї приреченості?»
«У нас обмаль часу, але я спробую вам пояснити. Настав такий час, комісаре, коли всі шукають союзників. Наприклад, Святі Матері Піфії раптом запалали великою симпатією до адмірала Теслена».
«До Теслена? — Марков нащось грюкнув долонею по холодній і стерильно чистій поверхні керамічного контейнера. — У таке непросто повірити. Піфія завжди була опорою імперських ультраконсерваторів і традиціоналістів, а Теслен, навпаки — ультрапрогресист».
«Ото ж бо й воно, комісаре. Все змінюється. Старі політичні розклади, ідейні й партійні принципи втратили сенс. Наближаються великі зміни, корінні соціальні трансформації. Ви, комісаре, за старими розкладами — наш найзліший ворог. Але і ми змінюємо свої оцінки, аналізуємо тенденції, готуємося до майбутніх викликів, які чекатимуть на нас після імперської епохи. Ви, Марков, свого роду видатна людина, але що важливіше для нас, ви — тіронійський патріот».
«Мої особисті погляди не пов'язані з моєю присягою. Я на службі в Дому Ойзеле».
«Ваша служба, комісаре, за великим рахунком, вичерпана. Ви тепер надто багато знаєте. Надто багато для безрідного поліцейського з Периферії. Вас уб'ють ще до того, як ви відішлете свій звіт імператорові. В принципі, вони вже могли би вас знищити, але бюрократичний апарат Імперії діє за власними законами. Як тільки з відомої вам місячної бази надійде кодове підтвердження наказу про ліквідацію, вас не стане, Марков».
«Ось воно як… — пирхнув тіронієць. — Й звідкіля ж така обізнаність?»
«Ми знаємо про Білі Камені більше, аніж техніки Ґрідаса. Але зараз не це головне. Головне те, що в момент „ікс“ ноланці й тіронійці повинні бути разом. У наших народів спільний ворог — ієрархія Піфії».
«А я вважав, що головним ворогом колоністів Периферії є імперська адміністрація».
«Тепер, коли Матері й Теслен об'єдналися, падіння Дому Ойзеле та їхньої адміністрації неминуче. Це тільки питання часу, комісаре. Як ви розумієте, союз жриць і адмірала — це щось серйозніше, ніж провінційна змова Рехинальдера і Унно. Ми маємо підстави вважати, що заколотові вже неможливо запобігти і він відбудеться найближчими тижнями. Проте ані народові Ноли, ані народові Тіронії не стане легше від того, що ім'я імператора зміниться з „Туре Шактірі II“ на „Еарлан III“. Тільки жрецьким кланам Знаючих вигідно зберігати до безмежності спотворену соціальну структуру Імперії, примарну владу Домів і дику бідність у жилих куполах Периферії. А ми хочемо відродити Федерацію, повністю скасувати Генетичні закони й наповнити людство новими силами».
«Я неодноразово чув ці благородні заклики. В юності я співчував нашим інакомислячим, знайомився з їхніми маніфестами „Свобода! Рівність! Геть адміралів і олігархів! Без Імперії ми станемо центром всесвіту!“ Чув, читав. Але тепер я вже дорослий хлопчик і мені відомо: усі революції несуть в собі зародок нового деспотизму. Спільнотою світів неможливо керувати за законами демократії. Спочатку буде хаос і кровопролиття, потім у Флоту з'явиться новий лідер, і все повернеться на круги свої».
«Ваша рідна Тіронія не є квітучим світом».
«Не квітне, ваша правда. Але й не вимирає від епідемій і міжусобиць, як за часів Великої Смути. Ми, до прикладу, не здатні самостійно утримувати від заколотів і заворушень мільйони робочих клонів. Наша поліція не має ані навиків, ані техніки для відбиття масових атак повстанців. Поки ми створимо власну боєздатну армію, проведемо з нею навчання, клони з нами розберуться. Ми навіть найманців не встигнемо найняти. Я не хочу, щоб мою сім'ю вирізали скажені біороботи, як вони вирізали колоністів у „Благословенному починанні“ на Кідронії».
«Отже, ви не хочете допомогти своєму світові здобути свободу?»
«Хочу. Але не з такими союзниками, як ви. Краще теперішній імперський режим, аніж влада обмежених і мстивих прихильників демократії. Занадто багато ненависті накопичилось у світах Периферії. Поки який-небудь парламент буде дискутувати, що припустимо, а що неприпустимо, що гуманно, а що негуманно, орди клонів переб'ють усіх тіронійців. Парламент потім висловить офіційне співчуття, створить комісію. Знаємо. А піфійки… Піфійки нам не заважають і не загрожують. Ми на Тіронії ніколи тих піфійок не бачили».
«Шкода. З вас, комісаре, вийшов би чудовий сенатор і міністр безпеки майбутньої Федерації. Але ви надто загрузли у службових стереотипах, страхах і забобонах. Ми шкодуємо, що ви зробили такий вибір. Ідіть, Марков, і помріть, залишаючи ваш народ у злиднях і нікчемності».
«Прощавайте!» — комісар зробив крок до виходу.
Двері відчинилися. За ними Марков очікував побачити Айло чи кіборґа-вбивцю. Але за дверима стояли ноланці в парадних мундирах офіцерів Джи Тау. Старший за званням привітав комісара статутним вітанням:
— Я капітан-командор Ролло, головний координатор Служби Запобігання на Нолі. Уповноважений повідомити, що все те, що з вами зараз відбулося, сіре, було частиною стандартної процедури перевірки на лояльність, передбаченої для вищих посадових осіб Імперії. Ви, сіре, її успішно пройшли, і я, за дорученням імператора, оголошую, що з цього моменту вам, Рене Марков, доручено виконувати обов'язки імперського намісника Сектора Кастора. Офіційні примірники наказів про ваше призначення і присвоєння вам позачергового звання генерал-лейтенанта поліції знаходяться у командуючого Другим флотом. Він чекає на вас, сіре, у золотому залі Замку намісників. А я вітаю вас від імені Верховного Координатора лорда Ґрідаса, від свого імені та від імені усіх своїх офіцерів.
Борт лайнера М99 «Максвел»,
район зірки Таліс у Темному Агрегаті Оріона.
22 октомбрія 416 року Ери Відновлення
