Форт Брі, головна база Першого флоту,
Місяць, супутник планети Землі (0КА01:3а).
Сонячна система.
22 октомбрія 416 року Ери Відновлення
Уже більш як дві хвилини імператор вдивлявся в екран, розташований на накривці невеликого контейнера. Екран показував збільшене у багато разів зображення його вмісту. На темному тлі мікроскопічні грудочки світло-сірого пилу виконували щось подібне до повільного танцю.
— І ось цю бридоту ви називаєте роботами? Оцю грязюку? — в голосі монарха роздратування змішувалося з відразою.
— Так, сіре, — підтвердив шеф особистої охорони імператора. — Нанороботи цілком нового типу, здатні до цілеспрямованої самоорганізації в кілька етапів. Вони проникають до системи вентиляції як нешкідливі молекулярні з'єднання. Фільтри сприймають їх як звичайні фрагменти пилу і відсіюють лише частково. Потім ці з'єднання знаходять одне одного і самостійно монтуються у складніші системи, які наші техніки називають «наномодулями». Ви саме бачите ці наномодулі. На вигляд вони як рухливі грудочки пилу діаметром шість-вісім мікрометрів. На другому етапі збірки ці модулі формують складні конфігурації нанороботів зі шпигунськими і терористичними функціями. Автозбірка триває декілька місяців і відбувається у відносній близькості до об'єкту атаки. Ці модулі ми знайшли саме в процесі автозбірки три години тому. Їх було виявлено у спальній кімнаті імператриці. Якби ми їх не знешкодили, то вже за кілька тижнів вашими апартаментами прогулювався б мікроскопічний завод, що виробляє токсини.
— То ви вважаєте, що тут усе заражене цією бридотою? Весь комплекс, так? — імператор кинув контейнер на підлогу.
— Ми на дев'яносто п'ять відсотків контролюємо ситуацію, — шеф охорони підняв контейнер з підлоги. — Але, сіре, залишається ще п'ять відсотків невизначеності. П'ять відсотків реального ризику. Ви ж самі бачите, сіре, яке в них досконале маскування. Наші сканери можуть їх відслідковувати лише на відносно гладких поверхнях… Для повного очищення житлового комплексу бази нам необхідно, щоб апартаменти на декілька діб стали безлюдними. Тільки тоді зможуть працювати надчутливі детектори псевдожиттєвих форм. А потім, після повного очищення, ми встановимо на вентиляційні входи фільтри нового типу.
— Вони мене все ж викурили! — Туре Шактірі стукнув кулаком по столу. — Вони не здатні дістати мене тут, але вони вирішили мене викурити,
— Сіре, ми вже приготували для вас і Першої сім'ї захищений житловий блок на лінкорі «Айн-Соф». Цей блок перевірили й обладнали новими фільтрами з чутливими детекторами. А тут ми дамо собі раду за три доби.
— Три доби? Сімдесят дві стандартні години? Що за маячня, генерале? За цей час вони встигнуть тричі розвіяти лінкор на атоми! Вони всі тепер проти мене. Всі! А навколо лише шпигуни і зрадники.
— Лінкор надійно захищено, сіре. Після модернізації він став невразливим практично для всіх типів зброї. Екіпаж і персонал пройшли неодноразові найретельніші перевірки. Я ґарантую вам повну безпеку, сіре. Ми будь-якої миті готові розпочати вашу евакуацію.
— Добре… — імператор сів у крісло, відкинувся на бильце і стомлено заплющив очі. — Даю вам на очищення комплексу сорок стандартних годин. Сорок годин, генерале, й ні хвилини більше!
<…> Програму будівництва надважких військових кораблів розробили ще за часів імператора Сіорана Третього (263–270 рр. ЕВ). Тодішня концепція розвитку Флоту передбачала, що для підкорення дальнього космосу знадобляться кораблі-матки з великим ресурсом автономності, здатні нести на собі флот малих рейдерів. Проект 7791 (у класифікаторі «дальній багатофункційний лінкор», флотський індекс L1) було затверджено особисто імператором у десембрії 269 року. Але нестача фінансів та зміна військових пріоритетів змусили відкласти початок будівництва з 270 до 309 року, коли на орбіті Піфії почали монтувати першу службову секцію корабля. Тоді його планували назвати «Імперією» <…>
<…> Уже в процесі реалізації була змінена концепція проекту. Військові теоретики з оточення Еарлана Другого переконали Імператорську Раду відмовитися від морально застарілої ідеї корабля-матки на користь створення флагманського ударного корабля, озброєного випромінювачами надвеликої потужності. Нова концепція отримала назву «Винищувача планет». Смута 311–356 років завадила обладнати вже збудований корпус відповідними системами та двигунами, які мали виготовити на Альфі Альфі. Лінкор врешті-решт законсервували до кращих часів. У 358 році, через сорок дев'ять років після закладки корпусу, корабель остаточно добудували, але вже в якості мобільної резиденції імператорів із потужним наступально-оборонним озброєнням. Двигуни для лінкора виготовили на Землі заводи корпорації «Айрон Воркс». Тодішній імператор Сіоран Шостий Відновлювач дав кораблеві ім'я «Айн Соф». В остаточній версії довжина лінкора склала 12 кілометрів, а маса, після завантаження пального, наблизилась до мільйона тонн. Витрати на його будівництво виявилися такими великими, що було прийнято рішення замість другого гіганта L2 побудувати два лінкори більш скромного проекту 7796 (флотські індекси LC1 та LC2), один із яких — «Цефей» — став флагманським кораблем Шостого флоту і загинув під час Війни з ящерами, а другого було добудовано вже у конфігурації військового корабля-танкера надважкого класу «Адмірал Шелтон» (флотський індекс DTT1). Маса цих кораблів не перевищувала 400 тисяч тонн, для їхнього будівництва використовували двигуни та елементи корпусу, які раніше виготовили для L2. Таким чином, досі L1 «Айн Соф» залишається найбільшим, найпотужнішим, найкомфортнішим і найбільш енергетично спорядженим космічним апаратом в історії людства <…>
<…> Екіпаж «Айн Софу» — тридцять сім офіцерів, чотириста двадцять вісім унтер-офіцерів, матросів і обслуговуючих осіб. Корабель обладнано унікальними житловими блоками підвищеної комфортності, госпіталем на тисячу місць, двома медико-біологічними лабораторіями, евакуаційними палубами, генераторами сферичного захисного поля, ремонтними заводами. Під час епідемії 403 року лінкор використовували як корабель-евакуатор. На ньому розмістили й доправили на Випереджуючі планети 18 тисяч біженців, врятованих з планети Колумбії, де частина колоністів заразилась смертоносним ксеновірусом. У 411–412 роках «Айн Соф» було тимчасово виведено зі складу Зоряного Флоту й на правах символічної оренди передано науковій експедиції Авреліанського Університету. В якості науково- дослідницького корабля лінкор здійснив автономний рейс до зірки Зармін[72] з метою дослідження перспективної планети земного типу. Під час цієї експедиції «Айн Соф» отримав пошкодження корпусу. Після ремонту його двигуни і супремус модернізували. У 414 році була також модернізована бойова частина лінкора, і він став флагманом Першого флоту <…>
Поселення «Небесна оаза»,
орбіта Землі (0КА01:3),
Сонячна система.
22 октомбрія 416 року Ери Відновлення
У глибині багатоярусного саду в широких, подібних до диванів, плетених кріслах сиділи одягнені в тенісні костюми чоловіки, мешканці комфортних і престижних володінь на житлових терасах орбітального поселення «Небесна оаза». На столиках прислужники з артистичною недбалістю розставили сигарні атрибути, антикварні попільнички, високі бокали й пузаті пляшки з колекційними винами і коньяками. Але зайняті розмовою чоловіки ще не приділили належної уваги цій розкоші. Так само поза їхньою увагою опинилася зграйка танцюристок і танцюристів, які виконували щось давньоєгипетське на березі штучного озера.
Розмова чоловіків вимагала певної сконцентрованості. Люди, які брали в ній участь, не без підстав вважали себе вершителями доль архіпелагу планет, який називався Зоряною Імперією. Серед тутешніх небожителів годі було зустріти представників владних Домів і
