Тому необережне поводження з цією побутовою, але водночас і сакральною річчю (тріснуте або розбите дзеркало вважається поганою прикметою), порушення заборони дивитися в нього у певні, визначені звичаєм часи, становить небезпеку смерті, хвороби, нещастя. Така символіка дзеркала пов'язана передусім із міфологічним значенням зрячості, бачення, погляду й забороною дивитися на те, що лежить по той бік життя.Дзеркало — культовий предмет у багатьох народів. Дзеркало із дзвіночками прив'язують до пояса шаманів у Південно-Східній Азії; воно є магічним інструментом евенкійських шаманок Маньчжурії. Шаман Півночі міг бачити у дзеркалі душі померлих. У Японії дзеркало містило образ божества; воно було символом влади, імператорською регалією, яку ховали разом із померлим господарем. Священне дзеркало синтоїстської сонячної богині Аматерасу й досі, як запевняють, зберігається у храмі Ісе, щоправда, ніхто до нього не має доступу.У міфологіях багатьох народів світ померлих є дзеркальним відображенням світу живих: що на тому світі ліве, тут — праве, що там верх, тут — низ, що там мертве, тут — живе, й навпаки. Тому дзеркало, яке "перекидає" реальність, сприймається як вихід на той світ.Небезпека відображеної, подвоєної дійсності належить до дуже давніх міфологічних уявлень, хоча саме дзеркало як побутово- ритуальний предмет з'явилося порівняно недавно. Роль дзеркала виконувала раніше гладка поверхня води, олії, розтопленого воску. Коли виникло дзеркало, воно опредметнило й утілило в собі їхні надзвичайні властивості.Озера вважалися відображенням небес, їх божественними очима. Паралель між дзеркалом і поверхнею води проводиться в казках, коли герой, утікаючи від погоні, кидає позад себе чарівне дзеркальце, і з нього утворюється велике озеро. Про небезпеку дзеркального відображення й відбитка у воді існують аналогічні повір'я.Згідно зі східнослов'янськими апокрифічними легендами, Бог створив диявола зі свого відображення у воді, яке оживив. В'єтнамська загадка "я — Бог, ти — чорт" розгадується як "дзеркало". Болгари вірили, що за допомогою дзеркала в період від Великодня до
Зелених свят можна бачити померлих. Для цього треба навести дзеркало на воду в криниці й покликати їх. У зв'язку з цим можна пригадати розповідь арабського мандрівника Ібн- Фадлана про поховання руса. Дівчину, яка зголосилася супроводжувати свого господаря на той світ, підвели до криниці. Дивлячись на воду, вона казала: "Ось я бачу свого батька і матір свою, ось сидять усі мої померлі родичі, і ось і мій пан — він сидить у раю, а рай такий розкішний і зелений".
І вода, й дзеркало відбивають образ людини. Дивлячись на воду, людина може побачити свою останню мить. У день Скіфське люстерко. Бронза, Нового року стародавні євреїVI сг. до н.е. „ ^^ ^пиши до річки дивитися на воду: хто не побачить свого відображення, має незабаром померти. Герой сербського епосу Марко-Королевич вийшов на високу гору (як наказала йому віла): там стояло дві сосни, а між ними било чисте джерело. Подивився на своє обличчя, що відобразилося у воді, й побачив свою смерть.Особливу небезпеку дзеркало становило в поховальних обрядах. Якщо помирав хтось у хаті, відразу ж завішували всі дзеркала (іноді ще до кончини, бо вважалося, що дзеркало заважає померти). Боялися, що помираючий побачить себе у дзеркалі й залишить на ньому свій останній погляд — наслідки цього могли бути най- жахливішими ("забере з собою когось із родини", мертвим "ходитиме", стане упирем тощо).Повсюди не дозволялося підносити до дзеркала дитину до року ("щоб не злякалася", "не захворіла", "не стала відьмою або чаклуном", "не була косою, німою" тощо). Маленькі діти й вагітні жінки — найбільш незахищені перед нечистою силою. Для вагітних жінок існував ряд обмежень, пов'язаних із дзеркалом. Під час пологів дзеркало виносили або завішували, в нього не дозволялося дивитися породіллі ("щоб дитина не перевернулася") й молодій матері після сорока днів (щоб не завагітніла знову).У більшості народів були поширені ворожіння на воді або за допомогою дзеркал. Наприклад, турки (дахії) дивились у воду і, якщо бачили в ній своє відображення без голови, знали, що загинуть. Серби дивилися на своє зображення в чашці з медом чи олією.В Україні частіше ворожать дівчата. Щоб побачити у сні майбутнього чоловіка, кладуть дзеркало під подушку. Ворожать і за допомогою двох дзеркал: їх розміщують під кутом у 90 градусів, запалюють дві свічки й чекають до півночі, поки побачать образ. Експерименти такі досить ризиковані: якщо вчасно не накрити чи не перекинути дзеркало, привид може вдарити або задушити.Не бажано дивитись у воду та в дзеркало на ніч — може побачити нечиста сила. Дівчатам не радять увечері ходити по воду та купатися, бо "місяць вип'є красу" ("місяць-рай" — уособлення того світу).Небезпечним вважається також користуватися дзеркалом під час грози. Було заведено завішувати, а подекуди виносити з хати дзеркала ("щоб грім не вдарив у хату", "щоб діти не хворіли", "щоб не побачити нечистого духа"). Воду треба накривати. У болгар є вірування, що змій може покохати дівчину, яка випила не- накритої води, що в неї заглядав змій.Повсюдно поширеним є вірування в чаклунів ("чорнокнижників"), які у дзеркалі бачать минуле, майбутнє, знають, що робиться на небі, землі, під водою; розказують "клієнтам", де шукати вкрадені речі, загублену худобу, ворогів, котрі "поробили". Таке уявлення відобразилось у казці: цар або царівна загадають героєві заховатися й знаходять його за допомогою дзеркала чи книги. Щоб
