до смерті. "Не можна купаться дівчатам на Зелені святки, бо як прийде котора, та єще не візьме з собою у руку полиню, то її непремінно залоскочуть русалки", — кажуть на Полтавщині.Існують спеціальні обрядові пісні — русальні, які співають у період Зелених свят. Серед русальних є пісня, яка оповідає про зустріч русалки з дівчам та про наслідки цієї зустрічі:Ой біжить, біжить мала дівчина,А за єю да русалочка:— Ти послухай мене, красна панночко,Загадаю тобі три загадочки,Як угадаєш — до батька пущу,Не угадаєш — до себе возьму:— А що росте без кореня,А що біжить без повода,А що цвіте да без цвіту?— Камінь росте без кореня,Вода біжить без повода,Папороть цвіте без цвіту.Панночка загадочок не вгадала — Русалочка панночку залоскотала.Русалка загадує такі премудрі загадки як істота, яка вийшла з потойбіччя, звідси її "нелюдські" знання й бажання випробувати дівчину, а потім і звести зі світу. Але бувають і такі, кому пощастило втекти від русалок (тікати від них слід уздовж межі, бо через Цю перешкоду їм дуже важко перебиратись). Утікачі здебільшого перестають бути такими, якими їх знали до зустрічі з русалками. Вони, буває, безпричинно регочуть, перекривлюючи обличчя.П'ятий день Русального тижня — четвер — у народі називають Русалчиним Великоднем або Сухим четвергом (у цей день добре сушити білизну). Люди мусили шанувати свято русалок: не працювати тяжко, особливо не білити хат, не шити, не вишивати, не прясти. За таке русалки можуть позбиткуватись: обмазати сажею побілене, поплутати нитки. Шкодили русалки й без причини: заходили до хати, і якщо не було нікого, накидали сміття в розчину, розкидали одяг по хаті. Згадували випадки, коли вони до смерті лоскотали немовлят чи малих дітей. Гуцули вірили, що в цей день не можна шити, бо за таке може вкусити гадина. Якщо ж доводилось цього дня працювати, застосовували чимало різних оберегів: обкреслювали свяченим ножем коло, в якому було безпечно, в колиску дитині клали часничину.Під час обряду "проводи русалки", що відбувається наприкінці Русального тижня, учасники дійства звертаються до дівчини, вбраної за русалку: "Полоскочи мене!". Цим вони намагаються убезпечитися від русалок-лоскотух на цілий рік. Цього дня дівчата вбирали голови у вінки із трав, яких боялися русалки, йшли до річки, а потім урочисто проводжали русалок до лісу. Після таких "проводів" можна було безпечно купатися в річці чи озері, не боячись лоскоту.Лоскочуть до смерті русалки і своїх матерів, якщо ті не поминають їх у суботу напередодні Трійці. Назва русалки "лоскотуха" засвідчує те, що основною рисою цього створіння є звичка лоскотати — занапащати живу істоту через сміх. Самі русалки — роздягнені, нагі, просять у дівчат і жінок намітки, сорочки... Колись маленьких дівчаток одягали так, як дорослих, аж після семи років. Якщо ж згадати, що русалки — померлі маленькі діти (від наглої смерті, нехрещені), то стане зрозуміло, чому вони нагі і просять для себе одягу:Сиділа русалка на білій березі,Просила русалка в дівочок сорочки:"Дівочки, сестрички,Дайте мені сорочки,Хоч не тоненької,Аби біленької!"Русалчине тіло буває приховане від стороннього погляду тільки довжелезним зеленавим або світло-червонястим волоссям. Колір його й те, що воно незаплетене, ріднить русалок із відьмами та іншою нечистою силою. Із волосся русалок завжди стікає вода. Сидячи на зрубі, у гіллі чи на млиновому колесі, русалка постійно розчісується гребінцем. Та це й не дивно, бо здебільшого русалка — істота водяна, пов'язана з водою, а в народі вірили, що саме розчісуванням волосся можна накликати дощ. Та й не тільки дощ, подекуди розповідають, що із русалчиного волосся може натекти стільки води, що затопить ціле село. Хоча не лише таким може бути вплив русалок на природу. Де вони граються, там трава чи жито ростуть буйно або ж зовсім не ростуть. Русалки — як істоти потойбічні — не залишають на землі сліду, там, де вони танцюють, часом і росу на траві не збито.На Зелені свята, коли зеленокосі дівчата виходять, щоб подивитися, чи вшановують люди їхню пам'ять, жінки кладуть на межу поля по шматку щойно спеченого хліба, парою якого русалки й живляться. А улюблена пора русалок — полудень та опівнічний час. Русалки тоді розпалюють вогнища та водять довкола танці. Якщо ж раптом хтось наступить на малесеньку іскорку із цього багаття й вона пристане до підошви, то русалка довго ходитиме до того, вигукуючи попід вікнами: "Віддай мені моє!". Опівночі русалки підстерігають необачних. Заманюють своїх жертв чудесним співом — і хто його почує, не зможе оминути русалок-лоскотух.А ще, сидячи на дереві поміж гіллям, русалка навмисно може перераховувати популярні чоловічі імена дігя того, щоб угадати ім'я того хлопця, якого їй вдалось привабити. Доки він не відгукнеться, русалка нічого не може своїй жертві заподіяти. Самі ж русалки імен не мають — як і всі персонажі так званої "нижчої міфології": упирі, мавки, чорти та інша нечиста сила. В одному українському переказі йдеться саме про це. Русалки вимагають, аби жінка відгадала, як звуть кожну з них. Бідолашна довго перебирає всілякі імена і вже не має жодної надії, коли повертається додому її чоловік і розповідає, що проходячи біля річки, почув, як на березі хтось регочеться й вигукує: "А ми собі Феньки, Феньки...".Розповідають, що русалок можна охрестити. Для цього слід зробити з розмарину хреста, ввіткнути в нього свічку, вийти туди, де водяться русалки, перехреститися й на три сторони свічкою перехрестити воду. При цьому слід читати молитву: "Хрестітеся, русалки, хрестом, водою свяченою і вогнем, перед вами свічка світить, засвітіться, нехрещені, та так і ви перед Божими силами". Чугайстер
Чугайстер — це веселий, життєрадісний, оброслий чорною або білою шерстю лісовик із блакитними
