повівся на інтригу. Обдурив свою кохану, яку, я підозрюю, ти на той момент і не кохав уже зовсім. Розміняв Прагу чеську на куди менш яскраву на перший погляд Прагу варшавську, отримавши, щоправда, на решту мою прив’язаність і доволі безтурботне життя впродовж цілих півроку.
— Так, воно й справді доволі безтурботне.
— Ось-ось, і я навіть не намагаюся звабити тебе, хоча між нами все давно вже мало б статися.
— Це з якої такої радості? — вдавано здивувався Роман.
— Ти знаєш, — примружила очі полька, — колись у мене був один цікавий коханець. Математик. Як мужчина він був не надто вправний, але це компенсував тим, що постійно підкидав мені такі теми до роздумів, від яких паморочилося в голові, і я втрачала контроль над собою лише від звуку його голосу.
– І що, я зараз мушу слухати про твоїх коханців? — обурився Роман.
— Та ні, ти не зрозумів. Я ж не для того розповідаю, аби тебе зачепити. Просто до слова прийшлося.
— Давай, — неохоче погодився Роман і попросив у неї сигарету, аби наперед заспокоїтися.
— Ну, він був математиком… Це, до речі, від нього в мене звичка, з якої ти кепкуєш, — переводити кохання в графіки. І ось одного разу він, такий розмірений хлопець із роками усталеним розкладом дня, пропав. Уявляєш?
— Угу.
— Ми тоді підняли на вуха всю поліцію в місті й об’їздили всі морги. Але врешті знайшли його живого й неушкодженого. Він чотири дні просидів у парку на виїзді з міста.
— Що він там робив?
— Він вираховував «формулу зваблення», як сам її називав.
— Ай, невже люди бувають аж такими довбанутими?!
— Та чекай, Ромцю! То була геніальна річ! — Кохановська захоплено розповідала цю історію, оживлюючи її у своїй пам’яті. — Суть цієї формули полягала в тому, що кожна людина має в собі закладений природою рівень сексуальної активності, те, що називається лібідо. Він тоді виділив, грубо кажучи, п’ять типів сексуальності, зі значеннями від одного до п’яти, аби рахувати було легше. Також він брав до уваги опір спрямованій на тебе сексуальній активності. Себто якщо ти в цьому плані максимально активний, то опір твій мінімальний. І навпаки. Також значення від одного до п’яти. Слідкуєш за думкою?
— Намагаюсь, — чесно зізнався Роман.
— Ага. Отже, є сексуальність і опір, які вкладені в тебе природою. Далі він визначив, так само для рівного рахунку, п’ять стадій зваблення іншої людини. Від поцілунку до повного й безумовного контролю над її тілом і думками.
— Оце вже цікавіше.
— Та не те слово. І ще, уявляєш, він по таблицях дивився, скільки енергії людина витрачає на певні дії. Ну, там ходіння, біг, спання, читання, слухання музики і так далі.
— Навіщо?
— А оце й було найцікавіше. Відкинувши емоції та підійшовши до процесу зваблення іншої людини з абсолютно формальної точки зору, він пропонував, спираючись на задані природою характеристики сексуальних активностей, враховуючи стадію зваблення, до якої треба довести певну особу, визначати, скільки на це треба витратити енергії або часу.
— Ти що, серйозно цю маячню сприймала?! — здивувався Роман.
— Та чого маячню… Теоретично, без урахування похибок, виходили доволі цікаві цифри. Наприклад, знаючи свою сексуальність і сексуальність партнера, ти міг вирахувати, скільки часу ти витратиш, виконуючи певну послідовність дій і добиваючись певної стадії зваблення.
— Він хворий був. На голову.
— Та ні, ми перевіряли, теоретично все складалося правильно.
— Перевіряли?!
— Так, заради науки й мистецтва.
— Здуріти!
— Та, це ще не все! Ми брали заданий час і вираховували енергію, тобто що саме треба робити, аби звабити людину.
– І що, ти пам’ятаєш цю формулу досі?
