129) ІІлютарх oпoвiдa^^, що почувши нро Клеопатрпну сзіерть Аитопїй сказав сам до себе ; „Чогож тобі ще ждати. Аитонїє, коли зрадлива фортуна відібрала тобі одиноку радість, для якої ти беріг своє :кптє?" Потім він скинув із себе зброю і в другім моноіьоґ, жа.лував пе стілько її — „бо швидко я ніду за пею" — скілько того, що хоч вое:вода і імператор, дав себе перевнешитн жіицї відвагою і благородством.
130) Оповідане про смерть Ероса взяте докладно з Плютарха.
131) Звя^апвй словом убити Антонїя, коли його положене зробить ся безвихідним, Ерос в остатній хвилі сам канув ся на свій меч і скопав на місці.
132) Остатні слова Антонїєві взяті майже живцем іа ІІлютарха. Антонїц ударив себе мечем у жпвіт і впав горілиць на постіль, але рана не була смертельна, кров перестала плисти і він по якііусь часі приіішов до себе і просив присутних, щоб його добили.
133) Коли Аптонїй, борючись зо смертю, лежав на ліжку, стогнучи та просячи, щоб його добили, всі присутні порозбігали ся, а один чатів-ник, Деркетей, узявши його кровавий меч, сховав його під плащ і побіг з иим до Цезаря, щоб першим подати йому відомість про Антонїєву смерть.
134) У ІІлютарха К;їеопатра сама прислала Діомеда з тим, щоб привести до неї Аотонїя.
135) Вірш наслідуваний з Марльо, якого Фауст умираючи кличе також : „Спиніть ся, небесні сфери, і нехай час скінчить ся!"
ІЗГ)) Клеопатра не хотіла відчинити входу до монумента і воліла сама п своїми дівчатами на шнурах тягти скровавленого та ледви живого Антонія крізь високе вікно.
137) Плютарх оповідає, що витягши Антонія в гору Клеопатра роздерла на собі сукню, била себе в груди, дряпала собі лице, спипювала його кров, називала його своїм паном, мужем, імператором і зовсім забула про власне горе, дивлячись на його терпіия.
138) Плютарх догадуєтт. ся, що Антоиїн просив пити, щоб заглушити свій біль.
139) Таку раду дає Антоній Клеопатрі у Плютарха.
140) Жалібну промову Цезареву при вісти про Аптонієву смерть узяв Шекспір із Плютарха,
141) Плютарх каже виразно, що Цезарь бажав дістати Клеопатру живцем у руки раз тому,
Антопїй і Клеопатра. 12
- 178 -
щоб забрати її скарбп, а по друге тому, щоб цо-вести її в в тріумфі до Риму.
142) І сей детаяь узятий майже дословно з Плютарха.
143) По Плютарху ся розмова між Клеопат-рою і Прокулеєм відбувала ся крізь зачинені двері монумента. Оглянувши монумент Прокулей вернув до Цезаря і сей вислав у друге його і Ґалля з во-їнаии буцїм то для нової розмойи.
