- 175 —
якогось невидимого народа. Ся шумна невидима процеспя перейшла череа середину міста і немов вийшла з него тою брамою, ш,о вела до Цезаре-вого табору. Люди, шіо чули сей гомін, твердили, що се бог, яксй доси опікував ся Антонїем, тепер зовсім покинув його.
114) Про те, що Геркулеса вважав Антонїи своїм предком, дпв. висше поту 29. Плютарх у сьому місцї не згадує про Геркулеса.
115) Про се у Плютарха нема нічого. Мабуть сю сценку взяв Шекспір із Гомерової Ілїяди (звісної йому з англійського перекладу Чепмена), де в піснї XIX, 353 Атена перед бптвою покріпляє Ахіля.
116) Се очевидний дублет розмови Антснїе-вої з капітаном перед битвою під Акіїиюм.
117) По Плютарху у Аатопїя було тілько мале число піхоти.
118) У Плютарха Клеопатра думає тілько про власну обе;іпеку.
119) Епізод з Енибарбом узятий із Плютарха, але став ся ще перед битвою під Акцпюм, див. ноту 98.
120) Плютарх оповідає, що коли Алексас піддав ся Цезареви, сей велїв посадити його в тюрму, потім відіслав його до його рідного міста Ла-одікеї і тут велїв його покарати смертю.
121) Плютарх оповідає, що при першій стич-цї під Александрією Антоиїй відбив Октавієву кінноту і гонив її аж до табору.
122) Плютарх оповідає, що по тій першій невеличкій побідї Антонїй дуже величав ся, вернув до міста, де Клеопатра цілувала його ще у-зброеного, і представив їй одного воїиа, що відзначив ся в битві. Клеопатра подарувала йому золоту зброю, а воїн ще тогож дня з нею втік до Цезаря.
— 176 —
123) Про те, що в Клеопатриних кораблях гнїздплп ся ластівки, оповідає ІІлютарх ще иеред бнтізою під Акцпюя.
124) ІІлютарх оиовідае, що зраджений у остатній день і фльотою й військом Антонїй вбіг до міста з криком, що се Клеопатра зрадила його.
125) Натяк на оповідане про смерть Гера-кля, що вмер від сорочки Нішоеної кровю цеи-тавра Несса. Ошалілий з болю Геракль кинув Лп-хаса, що передав йому сю сорочку від жінки, високо в гору і сей падучи в пиз убив ся. ІІ;«о се звісна була Шексаірови траґедпя Сенекп.
126) Телямон — властиво Аякс син Те.ія-мопів, що збожеиолїв з досади не одержавши Ахі-левої ;іброї і в божевілю бив на сдерть баранів. Про се див. Овішй, Метаморфо-^іі XIII.
127) Про тессалїйського веііря. що роздер Мелеаґра, див. також Овідпєві Метаморфози VIII.; сею повістю корпстував ся Шекспір також у своїй поемі „Вепера і Адоиіс."
128) Зовсім так само малює діло ІІлютарх.
