про Октавію у Плютарха. Тгім сказано, ш;о Оіставія була не тілько молодша від Кяеопатри. але коли не краш,а, то певно п не поганьша від неї, а надто визначала ся чесністю, скромністю і впсокпм почутем обо-вязків. Про її холодний темперамент Плют;:рх не знає нічого.
74) Тут Шекспір мабуть не зрозумів Плютарха, бо у сего оповідаєть ся власне про духовну Аптонїєву, яложену у Весталок у Римі. — Довідавши ся про неї Цезарь уши її і прочитав сам, а потім відчитав у сенаті і обурив про-тив Антонїя всїх Римлян особливо тим, що там знайшов ся заповіт. ш.пб п разї Антонїввоєї смерти в Римі його тїло в імператорському одязї в тріумфі перевезти вулицями Риму і відіслати до Алек-сандрії до Клеопатри. Та се стало ся геть пізиїй-ше, по побднаню Антонїя з Клеопатрою і по його славнім але нега;асливім иоходї па Партію і Ар-иенїю.
75) Молитва Октавії являєть ся парафразою слів Волюмнїї в „Коріолянї" ; у Плютахра та сама думка впсловяена инакше.
- 170 -
76) Шекспір відступив тут значно від ІІлю-тарха. Сей оповідає, що з Атен Антопій разом з Октавіею поплив до Італії, а допливіип до Та-ренту вислав звідси Октавію до її брата. ІІри до-мочи Аґріппи і Мецената Октавіп довела Цезаря до поєднаня з Антонїєм. Тілько тоді Антонїй вислав Октавію до Риму, а сая одержавши від Цезаря два ль'ґіоня, подав ся па схі і, щоб воювати ПаріІБ.
77) Про Ероса згадує Плютарх оповідаючи про Антонїєву смерть.
78) По Антонїєвім від'їзді на схід — оповідає Плютарх — розпочав Цезарь зараз війну з Помпеєзі і побив його па морі, коли тимчасом Депід займпв Спцплїю. Помпей утік до Бітинії, а Цезарь знайшовши між Помпеєвими паперами Лепідові листи, захопив Лепіда в свої руки і відставив його під сторожею до Риму, де його зроблено жерцем при якімсь храмі, але держано під дозором. Він умер аж у р. 13 до Хр.
79) Помпея вбив Антонїїв полковник Марк Ті цій.
80) Плютарх оповідає, як прибувши до Сирії Ангонїй вислав Фронтея Капітона до Алексан-дрії, щоб спровадив до него К.іеопатру. Ангонїй обдарував їй й її дітей ¦значними провіпцпями, що дуже обурювало Римлян. По якімсь часі Клеопа-тру відвезено назад до її краю, а Антопїй через Мезопотамію подав ся до Армепїї в похід на Партів.
81) Про ті забави і ппьші церемонії оповідає Плютарх геть пізнїйше, коли Антонїй вернувши з паргського походу, де стратив мало не 30.000 війська, прибув до А.іександрії.
82) Про жалоби Цезаря і Аптонїя перед сенатом і народом римським, а також торги між Це-
— 171 -
заргм і Антонїєм за подїл новоздобутнх країв говорить Илютарх детальнїйше.
83) Шексіїір стягнув тут у одпо два факти, відділені від себе майже роком часу. Коли Анто-ЕЇй воював з Партами і до Риму дійшла чутка про великі страти понесені ним у війні, Октавія вирушиїа сама до Атен, везучи йому значну підмогу грошима, одежею й людьми. Антонїй; вернувши з Арменії до Феиікії, написав їй з відси, щоб не їхала далі, бо він думає воювати з її братом. Октавія ждала ще якийсь час у Атепах. але коли довідала ся, що Аптонїи § Клеопатрою поїхав до Александрії, вернула до Риму. Октавій добачив у тім поступуваню Антонїя осоромлене сестри і велїв їй випровадіїти ся навіть із Аето-нїевого дому, та вона не послухала сего.
