X а р м і я н а. Не був, царице.
- 10 -
Кл eo патр а. Він був такий веселпй, поки думка Про Риаі його не піибла... Ечобарбе !
Е н о б а р б. Царице?
Клеопатра. Шукай його і приведи до мене. А де Алексас?
А л є к с а с.
До услуг царицї... Ось пан надходить.
Входить Ацтонїй з посланцем і прибічниками. Клеопатра. Не хочем бачііти його. Ходімо.
(Виходять Клеопатра, Еиобарб. Алексас, Іра, Харміяна, віщун і прибічники).
Посланець Так, Фульвія, жона твоя, у поле Найперша вийшла^®).
Ан тонїп.
Протпв мого брата? Посланець. Еге. Та хутко ся війна скінчилась. Обставини їх поробили друзьми, І скупили на Цезаря їх силу. У цій війні те ще було найлучче, Що він їх в первому спітканні вигнав.^'')
А нто н ї й. Ну, а найгірше що?
Посланець. Лихі новини Ба і самому посланцеви шкодять.
А н то нїй. У дурня або у страхополоха. Кажи ! У мене сталось, ну, то сталось. У мене так : хто повідає правду,
__ 11 —
Нехай аіенї й про смерть мою говорить, Я слухаю, мов лесть.
Посланець.
Найгірше от що : Той Лябіее, набравши військ иартянських, По Азиї простер ся від Ефрата. Його бунчук всепереможний має Від Сирії до Лїднї'^), тим часом...
А н т о н ї й. Тим часом як Антонїй...
Посланець.
О і>:ій пане ! А U т и н ї й. Та говори все просто, не примазуй Того, що всї балакпіоть про мене. Зви Клеопатру таїі, як звуть у Римі ; Картай мене, як Фульвія, словами, І насьміхайсь із хиб моїх евобідно, Як чинить се по праву злість і правда. О! як не дме на нас холодний вітер, Ми плодимо кукіль ; жорстоке слово Нас переорюб. Прощай тим часом.*')
