Коли така едпнодушна пара, ^ Таких двойко з'умїють се робити. А я під карою готов по сьвіту Оповістить, що рівнї нам немає.
К л є о п а т р а. Оттак бреши ! Чого-ж він оженав ся Із Фульвіею, та її й не любить ? Хай я здаюсь дурною, а не буду Дурна, — Антонїй буде все той самий.
А н І о U і й. Бо двигати ким буде Клеопатра. В імя любви й ГОДЕН її роскішних, Не тратьмо часу на жорсткі розмови! Нехай і хвилька жнзнї не проходить Без роскоші нової. Що в нас буде В ночп сьогодні ?
Клеопатра.
Вислухай посольство.
Антонїй. Фі, ти сварлЕва-спірлива царице ! Все до лиця тобі, гнїв, еьміх і сльози. Усяка страсть в тобі кипить, щоб бути Прекрасною, очам на вдивовижу. Що нам посли? Я твій увесь до каплі. Сю ніч по вулицях блукати будем.
До звичаїв народвїх придивлятись. Сього, царице, вчора ти бажала. — Не говоріть до нас ! ®)
(Виходять Антонїй та Клеопатра з почтом).
Д Є Й1 Є т р і й. То він так мало Цезаря цінує?
Ф і л о є. Добродію, він часом — не Антонїй, І все велике із душі теряе, Що розлучать ся з ним би не повинно.
Д є м є т р і й . Жалкую дуже, що він сам скріпляє Те, що про нього илсщуть між народом. Бо в Римі так цро нього всї говорять. Та сподіватимусь у ранцї завтра Почути иньші речі. На добраніч. (Виходять).
Сцена друга.
Тнмже. Иньша сьвітлиця. Входять Харміяпа, Іра^'), АлексаС і віщун,
X а р м і Я н а. Серце Алексасе,'^) солодкий Алексасе, луччнй за всього Алексасе, мало не божествений Алексасе, де-ж той віщун ^2), що так вихваляв ecu царпцї? О, колиб я знала мужа, що, кажеш, уважає свої роги вінцями!
А л є кса с. Віщуне !
Віщун. Що вічідно?
X а р м і я н а. Дак отеє він ? Чи справдї, добродїю, ти все знаєш ?
В і п;у н. У безконечній книзі тайн природи Я вмію де-що прочитати.
Алекеас. Покажи йому руку.
— 7 —
Входить Енобарб.")
Е н О б а р б. Несїте хутко бенкет, та щоб доволі було впна пити за Клеопатрине здо-ровлє.