Він вибіг на цей незнайомий двір, під це незнайоме сонце, під погляди
незнайомих бабусь. Тих бабусь, яким так і не довелося стати свідками його
польоту…
(Вогонь…)
На нього дивилися, притуливши пальця до скроні; він біг тротуаром, зачіпаючи
перехожих, підскочив до телефону-автомата, але не зміг набрати номер, і кинувся
бігти далі…
(Зелений двір під ногами. Скрип бляшаного наддашка…)
Ось будинок.
Ось поверх.
Ось двері.
Зараз відчинять.
- Мамо!..
Стіни душової були облицьовані білими кахлями. Подекуди замість кахельних
квадратів, що випали, темніли бетонні чотирикутники. На стелі набрякали важкі
краплі, а з душу хльосткала широким віялом гаряча, дуже гаряча вода.
© ДЯЧЕНКИ Марина та Сергій. Сліпий Василіск: Повісті. - К.: Джерела М, 2004. -
288 с.
Вы читаете Баскетбол
