— Вони якось зв'язані з тим «Агатом»?
— Качаєш інформацію?
— Тобі шкода?
— Ні, мені смішно.
— А у підвалі тобі теж було смішно? Якби не я…
— О, мій визволителю, колись я тебе ніжно-ніжно поцьомаю, обіцяю.
— Сучка.
— Вони — тлуки, раби нижніх чакр. Їх усіх грають втемну. Вони навіть не зрозуміли, кого впіймали. Забирайся звідси, поки ці гобліни не повернулися. ОМ TAPE!
Він почув, як невідома виходить надвір, і різким ривком звільнив свій зап'ясток.
За кілька хвилин він видряпався з клейового кокона, знайшов ніж і вийшов із будинку. Небо світлішало, десь заспівав півень. Тепер йому здавалося, що він втратив останні сумніви щодо свого Шляху. Його Шлях лежав перед ним — ясний, зрозумілий і щедро освітлений Батьком-Сонцем.
Кав'ярня «Кімбо» відчинялася о восьмій ранку. Почеконіус прийшов раніше і тепер переминався біля дверей, час від часу дивлячись на годинника. Рівно о восьмій він мав зустрітися з представником замовника. Сам замовник шифрувався, але його представника Почеконіус добре знав. У колі політтехнологів цього огрядного добродія позаочі називали Свинопотамом. Офіційно він очолював регіональну аналітичну агенцію і добре платив за компромати.
Свинопотама Почеконіус помітив вже тоді, коли той простягнув руку для вітання. Рука була м'якою і вологою. Почеконіуса пересмикнуло від огиди. «Чому всі підлаки такі пітливі?» — запитав він себе, розтягуючи губи у привітну посмішку. За кілька хвилин вони вже сиділи за столиком і замовляли каву. Свинопотам замовив romano. Почеконіус згадав, що в romano кладуть лимонну шкірку, і попросив принести expresso.
Свинопотам вийняв з барсетки шмат паперу і щось підчитав з нього. Потім сказав:
— Замовленнячко специфічне.
— Як завжди.
— Специфічніше, аніж завжди.
— О Господи! — Почеконіус скрушно похитав головою. — Знову кіна в баньках? Сіські-піські?
— Не вгадав, — Свинопотам вдоволено рохнув. — Замовник цікавиться ворожками.
— Ким?
— Замовник вважає, що для впевненої перемоги його політичної сили в нашому регіоні йому необхідна підтримка місцевих майстрів та майстринь магії. Просять скласти повний список ворожок і чаклунів з їхніми точними адресами. Я наголошую на слові «повний».
— Я так бачу, що таки прийшла мода на містику. Скоро поїдемо до шаманів на тренінги… Список має бути по всій області?
— Так.
— Це сотні осіб.
— Напевне.
— Десять тонн.
— Баксів?
— Євро.
— Ну, батєнька, ви заломлюєте! — Свинопотам картинно розвів руки. Офіціантка якраз поставила перед ним romano. Шматочок лимонної шкірки стирчав із філіжанки, наче жовтий свинячий хвостик.
— Багато ворожок і чаклунів себе не афішують. Треба наймати людей з контори. І то не усяких «панів майорів», а лише тих, котрі в темі. Це коштуватиме грошей.
— Шість.
— Дев'ять. Це остаточна ціна. Тільки для тебе.
— Добре, я пораджуся.
— Авжеж, порадься.
