- Пане докторе! Заради всього святого, не допустіть, щоб через вдову я загинув!
Видатний юрист протягом цієї довгої промови малював на папірці голу жінку, паровоз і якийсь складний орнамент. Насупившись, він написав жінці між персами цифру 44640-IV і після цього прорік:
- Не бійтеся, приятелю! З того, що я почув, пані - як її прізвище? - Уголічкова - не може, коли це так, як ви розповідаєте,- твердити, що ви обіцяли одружитися з нею. Коли вона зробить якісь кроки в цьому напряму, ми доведемо, що обіймання на стадіоні - не є прояв особистого почуття, а виявлення у звичайний спосіб радощів в того, що був забитий гол. ‘
- Ви так гадаєте, пане докторе? - зрадів старий Габаско.- То я ще маю щастя, ви мене заспокоїли…
Та раптом старий затнувся, підвів пальця і таємниче зашепотів:
- Але ж тут є ще одна велика заковика…
- Яка заковика?
- Ну… така заковика, що я й не знаю. Я теж казав, що з цим обійманням її жодний суд слухати не буде, але вона дб цього підійшла з політикою. .0, це стріляна баба! Сором казати…
- З якою політикою?
- Аз такою: вона каже, що якби це був нормальний гол, то таке обіймання справді не мало б ніякого значення. Але м’яч наші забили з одинадцятиметрового і до того ж тим самим сквитали рахунок. І через такий мізерний гол ви б обіймали когось чужого? - так вона ставить питання.
- А гол з одинадцятиметрового вважається нормальним? - спитав видатний доктор.
- Звичайно! Бо це зафіксовано в правилах гри, а проти правил і тисяча вдів нічого не вдіють. Я їй це також сказав. Але вона… господи прости, де ці баби набираються такого розуму… вона: “Ще б пак нормальний! Цей штрафний не мали призначати, бо ніяких грубощів не було! ІПол-тис сам перечепився й упав, я це добре бачила!” Господи, біда та й годі! - “Пані,- кажу я,- хіба міг таке допустити пан суддя Андерсен!” - А вона: “Дайте мені спокій з паном Андерсеном - це ж не суддя, це ж дипломат!”
Старий молитовно склав долоні.
- Пане докторе,-сказав він,-хіба можна так ганьбити міжнародного суддю?
Видатний доктор сказав, що не можна.
- Ось бачите! І що тільки собі ця вперта баба дозволяє - це ж просто нахабство! Я кажу їй: “Жінко, чи не забагато ви на себе берете? Дивіться, такий суддя має довгі руки, щоб вам не прийшлося потім жалкувати!” -Тоді вона знову робить маневр: “Ну, гаразд,-каже,-припустимо, що той штрафний удар був призначений правильно, це можливо. Та все одно гол не мав бути зарахований!” - “Що ви ще надумали, пані?” - “Удар слід було повторити, бо коли пан Гоєр бив, за лінію штрафного майданчика вибігло кілька гравців…”
- Пане докторе! - застогнав Габаско.-Така підступність! Така зловредність! Так ось, не бажаючи від мене відступитися,
