- …хочеш з ним ділити і добре, і погане? - урочисто вів далі священик.- Обміняйтесь обручками. Візьміть один одного за руки.
Наречені послухалися, і священик поклав на їхні з’єднані руки стихар.
В цю мить високий тенор затягнув з хорів: “Серця ваші б’ються-а-а-а”, і зазвучав могутній орган. Наречені обнялися.
Це було сигналом для глядачів, які перескочили бар’єри і вдерлися на поле стадіону. Молодих оточили, наче щасливих гравців, що забили гол. Ізраїльтяни вимахували руками і бажали щастя, християнські родичі обіймали молодожонів і цілували їх вологими губами.
Еман відчув, що на шию йому почепилася якась старезна бабуся і поцілувала його в ніс зморшкуватими устами. Звільнившись від її обіймів, Еман побачив, що стара пхає йому в руки щось загорнуте в шовковий папір.
Наречений дивився на бабусю здивованими очима.
- Візьми, хлопче,- торохтіла стара,- я навмисно приїхала, щоб подарувати тобі цей блокнот. Згодиться для сімейного життя. Записуватимеш туди свої витрати, дні народження діток і всі пам’ятні події. Це прекрасний блокнот, я дістала його від одного пана, який мав паперову фабрику. Бери, хлопче, на згадку про свою вірну тітку Крістіну.
Ця розмова привернула увагу Емана-старшого, який придивився до щедрої бабусі й сказав:
- Дивлюсь я на вас, громадянко, і не можу пригадати, де вас бачив. Хто ви така?
- Мені дивно,- відповіла бабуся,- що ти не знаєш Крістіни Вольшової. Хіба ти не пам’ятаєш, як ти з мене сміявся, що я сама собі наступаю на язик, такий був моторний хлопець…
І стара багатьма подробицями висвітлила, що вона - якась двоюрідна сестра якоїсь тітки з боку небіжчиці пані Габаскової,
- Авжеж, авжеж,- радісно загукав пан Габаско.- Ну, тепер я второпав!
І таким чином нова родичка, яка з’явилася у таємничий спосіб, увійшла до лав весільних гостей. Пан Габаско відрекомендував її своїм знайомим, бундючно підкресливши:
- Ми надзвичайо розгалужена родина!
Пан Каудерс подав сигнал до відходу з костьолу. Аж тут помітили, що Емілька зникла. Після тривалих пошуків знайшли молоду в юрбі дівчат, які обліпили її, мов бджоли цукор. Кожна хотіла здобути собі шматочок фати, бо це приносить щастя і допоможе швидше вийти заміж.
- Боже мій! - застогнала пані Шефелінова.- Пустіть її, дівчата. Бо ж вона, бідолашна, вже обскубана, як курча!
І напустилася на руду Анделу, яка здобула такий кусень талісмана, що його вистачило б на десять рудих і (веснянкуватих учениць.
- Ще тебе тут не вистачає! - загримала мати нареченої.- Геть від неї, шмаркачко! Подивіться-но на цю дитину - вона івже
