Пан Каудерс за допомогою служителів храму вводить процесію до ризниці. Бородатий священик, привітавшись, з батьківською усмішкою сказав:
- Хвилиночку, я йду перевдягатись.
В цей час учасники обряду записуються * до метричної книги. Пан Начерадець увіковічив себе недбалим розчерком, наче підписував якийсь торговий документ. Зате другий свідок, пан Каудерс, прикрасив метричну книгу своїм прекрасним витонченим почерком, який свідчив, що власник його закінчив дворічну торгову школу.
Цю підготовку публіка спостерігала без особливого інтересу, як вручення на стадіоні призу гравцеві, який виступає за свій клуб в трьохсотий раз. Такий обряд викликав нетерплячку, бо затримує початок матчу. І як на стадіоні під час такої церемонії лускають арахіс, так тут публіка заповнює нудні хвилини розважаннями про шлюб. Досвідчені літні жінки мають точну інформацію про те, що шлюби укладаються на небі, тому божевільний той мужчина, котрий намагається відкрутитися од цієї повинності.
Аж ось натовп захвилювався. Шиї витяглися, як у глядачів на стадіоні, коли команди виходять на поле. Це священик у білому облаченні підійшов до олтаря, став перед нареченими і почав говорити про високу місію шлюбу. Серця присутніх пройнялися глибоким зворушенням. Сльози покотилися по щоках, і під склепінням храму відлунилося гучне сякання до носових хустинок.
Пані Начерадцова уриваним голосом звернулася до чоловіка:
- Істинно… це прекрасно… Я і не уявляла собі, що ї хні весілля такі… знаєш, Ріхарде, такі величні…
- А чому вони не можуть мати величні весілля? - відповів пан Начерадець.
- Як прекрасно говорить цей священик. Від тебе тхне димом, завжди ти смокчеш сигару. -
- Чому б йому не говорити прекрасно, коли його цьому навчили, зранку не мав сигари в роті,- заперечив пан Начерадець.
Промова священика набирала все більшої схвильованою ті і пристрасності. Достойний панотець напружив усі свої сили.
- Еміліє Шефелінова, чи береш ти Емануеля Габаска з любові?
Натовп у храмі затамував подих, як у напружений момент перед воротами.
- Так,- чітко відповіла наречена.
Всі полегшено віддихнули, ніби небезпека була відвернута сильним ударом, який перевів м’яч на другу половину.
- Емануелю Габаско, чи береш ти Емілію Шефелінову з любові?
Наречений розпачливо прогугнявив своє “так” і закрутив головою, бо жорсткий комірець муляв шию.
Присутні в храмі розчаровано загули, ніби під час дотепної комбінації м’яч вийшов на аут.
