. Щасливо,- відповів старий.
Післяобідній час у неділю в домі пана Начерадця завжди належав жіночій половині родичів. Ціла зграя тіток, своячок, двоюрідних сестер з її та його боку збиралася навколо столу, вкритого картатою скатертиною, щоб кавою та кексом відзначити родинну єдність. Пан Начерадець хоч-пе-хоч мусив ставитися до цієї юрби ввічливо, уважно вислуховувати різні історії, з яких випливала мораль, що тепер порядних дівчат немає, що за давніх часів з дітьми не було такої мороки, як тепер, що не треба шити у Ро-убічкової, бо її французькі моди дуже дорогі.
В кімнаті зчинявся галасливий гармидер, бо всі тітки, своячки та двоюрідні сестри розмовляли одночасно. Молодий поліцай, який чергував недалеко від дому, з підозрою дивився на вікна другого поверху і роздумував, чи не слід йому втрутитися. Пан Начерадець ходив по кімнаті, руки за спиною, і тужливо рахував хвилини, чекаючи, коли йому дозволять піти.
Бог послав йому ангела в особі пана Габаска-молодшо- го. Ангел вступив до кімнати і привітався до товариства словами: “Моє ціанування, дами!”, а потім звернувся до пана Начерадця:
- То підемо, пане шефе?
Жижковська зовнішність пана Емана привернула до себе увагу, і одна літня тітка спитала у пані Начерадцової по- німецьки: “Що це за один?”
Пані Начерадцова знаком попросила замовкнути, натякаючи, що пізніше вона пояснить, що “ця людина” знову утяла.
Гладкий пан звернувся до дружини солоденьким голосом:
- То и, Гедвічко, вже мушу йти.
Пані Начерадцова відпустила його зі словами: “Іди, старий блазню, щоб ти позбувся вже свого футбола”, після чого приготувалася прочитати своїй рідні чималеньку лекцію на тему: “Ця людина зведе мене в могилу”.
ЕМАН
РОЗРАДЖУЄ СВОГО ШЕФА
Пана Начерадця дуже тривожило питання, чи витримає його клуб випробування. Йшлося про тяжкий бій з одвічним ворогом, який неодноразово примушував “Славію” складати зброю. Чи зможуть на цей раз хлопці з червоною зіркою на грудях з честю вистояти перед натиском рудих?
- Сподіваюсь, що сьогодні “Славія” буде в добрій формі. Тільки щоб загодя не перегоріли. Найголовніше <*~це спокій. А потім грати на результат. Навіщо мені хитромудрі комбінації і точний низовий пас, коли немає ударів по воротах? Якщо форварди водитимуться і гратимуть лише для себе, а не на користь усій команді, то я не хочу й бачити їх своїми очима. Про мене хай їх зовсім не буде.
Пан Габаско, навпаки, почував себе цілком спокійно, навіть байдуже. Тут не йшлося про честь Жижкова: зустрічаються два чужих клуби, і жодному з них він не симпатизував.
- Цей матч називають окрасою сезону,- мовив він, злегка знизуючи плечима,-та я не бачив більш нудніших матчів, ніж ті, де зустрічаються летенські лідери. Ось “Вікторка”, так та може показати кращу гру у всіх лініях, ніж отакі тюхтії.
