радість і як я старався.
“Уніон” не сприймав цю аферу серйозно. Рахунок був 2:2, коли раптом до мене підбіг якийсь вусатий дядько, вирвав з рук прапорець і закричав: “Припиніть гру! Війна!”
На таму матч і скінчився. Люди мовчки розходилися зі стадіону. На перехрестях стояли купки людей, що читали воєнний маніфест…
Йозеф замовк.
ЯКУБ
ВІДДАВ ПЕРЕВАГУ ГРІШНИМ НАСОЛОДАМ ПЕРЕД “УНІОНОМ”
(ЖИЖКОВ)
Слово взяв Якуб:
¦- А коли пронеслася воєнна буря, ми побачили “Уніон” на вершині слави. Він крокував від перемоги до перемоги. Він трощив обох летенських лідерів і, не ображайтеся, пане, “Вікторію” (Жижков). Не можна забути поразку “Спар-ти”, гордого чемпіона, за часів найвищої її слави з рахунком 0:1. І тепер я бачу той чудовий удар Дворжачка.
- Але ж тоді “Уніон” не раз програвав “Вікторці”,- зауважив Еман,
- Не заперечую,- відповів Якуб,- були такі моменти. Але “Уніон” умів гідно переживати і поразки і перемоги.
- Чого тепер це варте…- сказав Еман і підвівся.- Ну, я мушу йти.
Якуб проводиш його до дверей і сказав сумно:
- Але той час минув. Надійшов лихий час для “Уніону” Жижков. І в цьому винен лише я!
- Як це? - здивувався Еман.
Якуб почервонів і пробурмотів:
- Покохав жінку. Віддав перевагу грішним насолодам перед своїм клубом! Маючи вибір між “Уніоном” та дівчиною, я вибрав останню. Який гріх! Вона не любила футбола, і я мусив ходити з нею на екскурсії та в кіно.
Він заридав.
- Схилившись головою на її груди, я слухав невірні слова про кохання до могили. Вона вміла солодко говорити, та грішна Ізабель! Кара прийшла раптово. Справедлива кара, пане, за гріх… Поки я займався любов’ю, “Уніон” скотився на останнє місце і перейшов до аматорської ліги. Поки мене не було, команду кілька разів розтягали, і тепер…
- Тепер,-похмуро додав Йозеф,- “Уніон” буде радий, коли утримається в першій групі аматорської ліги.
- Але ми,- сказав Якуб, очі його засяяли,- ми не впадаємо в розпач, бо господь - великий! Він припустив приниження, він
