же піднесе і поведе нас до слави! Ми, брати-уніонці, об’єднуємося для подання допомоги команді і її підбадьорення. На найвіддаленіших сільських стадіонах, там, де немає навіть сіток і воріт, де на голому полі стирчать лише штанги, усюди ви стрінете таємних самовідданих прихильників “Уніону” (Жижков).
Якуб проводив Емана аж на вулицю, а коли розійшлись, він підняв палець і крикнув йому навздогін: “Цісарж, Дворжачек, Крацік, Топол, доктор Краса - ото був напад!”
Еман обернувся, приклав долоні до-вуст і назвав склад “Вікторії”: “Широки, Міттельмюллер, Мисик, Бребурда,
Прокоп - ото був напад!”
ГАБАСКО І ВДОВА
Оскільки вже була обідня пора, Еман не повернувся до крамниці, а попрямував додому.
У Емана-старшого були гості, Вдова Уголічкова сиділа в кімнаті і розповідала, що їй стало сумно вдома, тому й надумала піти подивитися, що робить пан Габаско.
- Самотній жінці тужливо,- скаржилася вдова.
Пан Габаско підтакнув і додав, що це складні речі.
- І самотньому чоловіку також тужливо, -додала вдо-иа, втупивши в пана Габаска значущий погляд.
Той ухильно відповів:
- І тужливо й не тужливо. Залежить від обставин. Є робота, і час так біжить, що аж дивуєшся.
Старий устав, щоб підкинути в плиту дров.
“Хлопець має прийти з хвилини на хвилину, а вона наче прикипіла до місця,- гнівно думав старий.-Побачить пас разом, і тоді вже я натерплюся! Знаю його довгий язик!”
Вдова розпочала лобову атаку:
- Ми могли б об’єднатися, пане Габаско. Ви самотній, і я самотня. Мені всі говорять, що з нас була б добра пара. В мене м’який характер, і ви людина спокійна. Я б вам догоджала, а ви б за мене вступалися. Самотню жінку кожен намагається скривдити.
“Вже почалося!-жахнувся Еман-старший.- Вдова хапає бика за роги. Треба буде загладити її кочергою, або я стану нещасною людиною. Скажу, що зробив це ненароком!”
Вголос він сказав:
- Дивись-но, вже полудень, хто б подумав…
^- То що, згода? - спокушала вдова, простягуючи руку.
