Старий забурмотів щось невиразне.
- Я вже наперед тішусь думкою,-химерував Еман,- як уся наша родина піде до ресторану. Тато з мамою вестимуть мене за ручки, матуся повчатиме, щоб я не пустував і не закаляв новий костюмчик. А потім ми сядемо під деревами, тато замовить собі пиво, для вас каву з молоком, а мені купить солоний рогалик.
Вдова була у захваті і сказала, що немає нічого кращого за родинне життя.
- Тільки б скоріше це облагодити,- підтакнув Еман і скептично зауважив: - Проте не завжди буває так, як ми гадаємо! Мій тато ніколи не піддасться. Я його добре знаю! От дивлюсь я на вас, пані, і так мені шкода вас. Така гарна молодичка, недосвідчена, невинна, повна ідеалів, і піде за такого старого кота! Адже він старий, стріляний гравець міжнародного класу, котрий легко почуває себе на будь-якому полі гри. Ви, зрозуміло, дійова людина, але він досвідченіший. Я б не радив вам виходити за тата. Це великий розпусник і до подружньої вірності ставиться легковажно,.
Пи б дуже шкодували. Ви не зживетесь з ним. У нього така непостійна вдача-він мріє лише про пусті забаївки і насолоди. Чи можна говорити про злиття душ з таким типом? Схаменіться, пані, пошкодуєте.
Лише тепер пані Уголічкова зрозуміла іронію. Вона ви-бухла гнівом і закричала:
- Нема чого сказати, до чемної родини я б потрапила! Такий шалапут, такий злидень, він ще глузуватиме з літньої жінки! Гарного сина маєте, пане Габаско! Фу, фу, ганьба, сором вам! Навіть не нагримаєте на нього, а я сиджу, наче засватана…
Вдова прудко підвелася і метнулася до дверей.
- Як він міг дозволити собі таке, волоцюго паршивий, а я, дурна, слухаю.
- То не слухайте, ми не наполягаємо, можете йти,— посмілішав старий.- Стара відьма, вона тут буде свої погляди висловлювати! Нам не потрібні нічиї поради, у нас свій розум є!
Вдова грюкнула дверима. Було чути, як вопа галасувала в сінях:
- Такі і вбити можуть, ледве втекла від них, люди добрі, подивіться тільки, що вони зі мною зробили!
Батько й син залишилися на самоті. Переморгнулися і зареготалися, ляскаючи один одного по стегнах.
- Це була класна робота! - похвалив Еман-старший.- Я вже боявся, що ти насправді мене сватаєш, а потім зрозумів, що жартуєш. Вона жінка небезпечна, і я гадав, що буду вимушений розбити їй голову!
- Не турбуйся,- відповів син,- я знаю, як з жінками поводитися, можеш покластися на мене. Як я її вишпетив, га? ‘
- Здорово! - засвітився старий від захоплення.
- Ну, а тепер можна й попоїсти.
- Авжеж,— сказав Еман-старший 1 заходився накривати на стіл. .
ЗАНЕДБАНЕ
