заведено. Ввечері сидить дома і читає мені з книжки. Щаслива буде та дівчина, котрій він дістанеться. Але не для кожної він вихований. Його наречена має бути освіченою, аби він міг ділитися з нею думками. Мій син неабихто. Його шеф без нього не ступить ані кроку. Так, я кажу вам щиру правду.
Під час цієї схвильованої промови голова пані Шефелінової випросталась, наче квітка, побризкана росою, і в її серці розцвіла нова надія. Вона сказала, що їй дуже приємно було познайомитися з родиною, яка обсипана чеснотами, наче кущ шипшини пуп’янками. Вона гадає, що пан син не помилився, коли йому Емілька впала в око. Це дівчина не
тика, як ці теперішні, поводиться як належить, Її директриса про неї найкращої думки і хоче зробити її приймальницею замовлень. Вона така освічена, що навіть банківський службовець мав би про що з нею балакати. Чоловік, якому, іинга дістанеться, славитиме свою щасливу долю.
- Коли ваша дочка така, як ви кажете,- промовив пан Габаско,- то найперше слід добре обмізкувати цю справу. По в таких ділах спочатку “ха-ха”, а потім “ой-ой”. Знаємо такі штуки. Поки дочка біля матері, то й все гаразд. А коли пізнає світ, шкодуватиме. Так вона сама собі пані, а коли нийде заміж, муситиме улещувати мужика, який цього не вартий. То краще не віддавайте її з дому. Шлюб - це така річ… справді… краще, коли кожний сам по собі. Людина не знає, куди ступити. Найкраще буде облишити це, кажу вам, як досвідчена людина. Я знаю, що кажу, я це пройшов.
Пані Шефелінова підвелася і сказала:
- Отже, коли ви гадаєте…
Пан Габаско відповів:
— Адже ми з вами розуміємо один одного, робіть^ як знаєте. ‘
І поздоровив себе, що так добре все виклав цій пані.
Пані Шефелінова попрощалася, кажучи, що таку справу треба ще добре обміркувати. В неї дома таке нещастя, бо чоловік її дуже суворий, не схвалює вуличних знайомств.
Пан Габаско відповів, що він, навпаки, не такий суворий і що він радий бачити вірне кохання аж до могили. Найкраще не втручатися між молодими, вони самі якось порозуміються.
Пані попрощалася ще раз, висловивши радість з приводу того, що познайомилася з паном Габаском. Пап Габаско відповів, що він був також радий поговорити з розумною людиною.
І вигукнув:
- Робіть так, як я вам раджу, і побачите, що буде добре.
Потім зачинив двері і сів до швейної машини.
Коли пані Шефелінова була вже на вулиці, вона відчула якесь збентеження. Коли вона згадувала оптимістичні погляди пана Габаска на шлюб і його судження про характер сина, душа її аж співала. Але слідом за тим її настрій псувала згадка про песимістичні розважання пана Габаска. їй здавалося, що пан Габаско не зміг би керувати довідковим бюро. Проте оскільки вона була матір’ю дорослої доньки,
більш позитивна частина висловлень пана Габаска одержала перевагу. Вона переконала себе, що Еманів батько - Мудра
