Оце була команда! Золоті мої хлопці! Не те що тепер! “Славія” програла тоді з рахунком 7:4. Це трохи дивний, не англійський результат. Інакше не могло й бути, тому що англійці мали хорошу техніку, а наш футбол був, так би мовити, в пелюшках. Всі чотири голи тоді забив Кошек. Пане Габаско! Побачили б ви ті два голи з сольного проходу! Який біг! Які чудові удари! Ото була втіха для очей. А Ба-умрукові паси з краю на центр! Коли опрацьований таким чином м’яч дістався до ноги Кошена, гол був уже готовий. Жоден воротар у світі не встояв би. Отож і зрозумійте, пане Габаско, що я не можу бути іншим, ніж я є. В славістській вірі народився, в ній і вмру…
- Я вас розумію, пане шефе,- сказав пан Габаско розчулено,- людина лише раз буває молодою…
- Ну, спогади має кожний,-спробував втрутитися Еман-молодший,- наприклад, у “Вікторці” грали обидва Музики і…
- Мовчи,- загорлав батько,- які ти можеш мати спогади, хлопчисько! Мовчи, кажу, пий каву і дивись мені, щоб пішов до крамниці!
- І правда,- мовив пан Начерадець, підводячись,- посиділи, побалакали, треба йти.
ЕМАН -
КУЛЬТУРНА ЛЮДИНА
Пані Начерадцова шанобливо зустріла Емана-молодшого, Дама вбачила у цьому хлопцеві доброго духа, який повертав її дітям втрачене здоров’я. За його відсутності діти знову почали нездужати, відмовляючих від смачних юшечок, і перелякана мати все бачила, як смерть насувається на її дім. Лікарі, той пан Врод, який нічого не тямить, і пан Краускопф, у якого золоті руки, знизували плечима і казали, що природа всемогутня і що потрібна переміна клімату. Потім вони взяли грішні гроші, вмили пухлі руки і пішли ще кудись поширювати запах медицини.
Пана Габаска завели до спальні, де було повно пам’яток про предків і родичів, де пахло нафталіном, і тут в розкиданих ліжках він угледів два вузлики, що складалися з ковдр, светрів і вовняних шарфів. Один з вузликів читав “Пригоди Милослава Влновського”. Коли Еман роздивився краще, виявилося, що це хворий Отоушек. Другий вузлик вирізував ляльок з ілюстрованих журналів. Коли він заскиглив “мамо”, виявилося, що це була Ганічка.
Як тільки обидва вузлики побачили пана Габаска, втрачене здоров’я знову повернулося до них. Вони поскидали з себе покрови і проголосили, що більше не хочуть лежати в постелі, а підуть на вулицю. Пані Начерадцова заклинала їх залишитися вдома, тому що в повітрі повно бацил, як доведено наукою. Проте ані мати, ані бацили не змогли примусити дітей залишитися в ліжку. Емана підвищили до по
сади няньки і дозволили повести дітей на прогулянку і при цьому розповідати їм повчальні історії.
Пані Начерадцова зайшла до крамниці, де застала свого чоловіка, який саме виводив гарними буквами напис:
ФАНТАСТИЧНО “НИЗЬКІ” ЦІНИ
Слово “низькі” він взяв у лапки, тому що вбачав* в цих знаках засіб для прикрашення своєї вітрини.
- Цей Еман справді культурна людина,- почала розмову пані Начерадцова.
