- І взагалі, хто ви такий?
Еман спокійно і гідно відрекомендувався. Коли пан Шефелін дізнався, що пан Габаско з Жижкова, то мало не збожеволів. Бо Жижков в уяві нусельського громадянина був місцем гріха й злочину. Еман вирішив, що найкраще поступитися перед розлюченим паном.
- Босяк з Жижкова, цього ще мені не вистачало, - гарчав розлютований батько, ведучи заркшсану Емільку додому.
Цього разу пані Шефелінова була однієї думки зі своїм чоловіком. Вона також вважала, що Нуслі - це місто доброчесності, а в Жижкові панує розпуста. Вона була честолюбною і викохувала горді ідеали, мріючи віддати своїх дочок заміж до Праги, або принаймні за нусельських ремісників.
Емілька хотіла вмерти. Вона вже бачила себе в труні в білому вбранні з шовкового креп-жоржету. Власне, ні, тепер модний креп-ромен по сто п’ятдесят крон за метр. І весільне вбрання з такого матеріалу їй дуже личило б. Шлейф був би надзвичайно довгий, плаття оздоблене миртою. Господи, яка то була б краса! Таке весільне плаття вона бачила в одному журналі на фотографії. Виходила заміж якась англійська леді. Шлейф, наче біла піна, покривав усі сходи храму. У нареченого були вуси і циліндр. Вона також хотіла б мати таке весілля, дівчата б їй заздрили, але тепер кінець, ніякого весілля не буде. Емілька змарніє, нещасна любов вкоротить їй віку, серце її розірветься, і дівчата гірко плакатимуть, забачивши її в труні. Вони куплять їй букет тубероз, що це, власне, таке, туберози? В романах завжди про них пишуть, але вона таких квітів не бачила, хто знає, які вони. А втім, білі троянди - теж непогано. А щодо тата, то він певно шкодуватиме, але буде вже пізно, він мав думати раніше і не втручатися у кохання двох молодих людей.
Дівчата з салону пані Шмальфусової одразу ж на другий день довідались, що в Емільки нещасна любов, і дуже заздрили їй, бо тепер нещасна любов - це велика рідкість, її можна побачити лише в кіно. І всі вони разом забажали мати нещасну любов, навіть та руда Андела з товстими ногами. Пані Шмальфусова також пройнялася симпатією до Емільки через те, що батьки чинять опір її вірному коханню, і пообіцяла призначити її приймальницею замовлень, хай тільки вона буде спокійною. Пані директорка пообіцяла також поговорити з паном Шефеліном, тому, що її дівчата повинні мати лише щасливе кохання, бо нещасна любов не приносить користі підприємству.
А Еман не думав про смерть. Він розмірковував, як помститися пану ІПефелінові. Він мусить йому відплатити не лише за свою особу, а й за місто Жижков, яке цей пан нерозважливо зганьбив.
“Розправлюсь з ним, як з командою провінціальної ліги!” - вирішив пан Габаско-молодший.
НЕПРИВІТНА РОЗМОВА МІЖ АКАЦІЄЮ І ПЛИТОЮ
Опівдні батько й син сіли за стіл у напруженому мовчанні. Спосіб, у який пан Габаско-старший поставив перед сином тарілку, свідчив про те, що батько не збирається дотримуватися етикету.
“Жбурляє, немов собаці”,- похмуро подумав Еман-мо- л од ший.
“Ще цього бракувало, щоб я впадав коло гультяя!” ” теж подумки відповів Еман-старший.
Еман-молодший дістав повний обід, щоб не казали, ніби батько морить свого негідного сина голодом. Але бурячка до м’яса батько поклав лише собі. Цей жест мав показати, що син, залишивши підприємство пана Начерадця, позбувся поваги свого батька.
Це був давній засіб. Коли Еман ще дитиною гнівив своїх батьків, йому не давали бурячка до. м’яса: така була
