кара.
А син ліниво ворушив щелепами, усім своїм виглядом показуючи, який несмачний обід.
Батько Еман підвівся з-за столу, підійшов, устромивши руки в кишені, до вікна і промовив,’ звертаючись до акації на подвір’ї:
- Дехто гадає, що вони на* дурничку набиватимуть собі черево, а з ними ще панькатимуться.
Син Еман, в свою чергу, звернувся до плити:
- Дехто гадає, що їм на колінах дякуватимуть за тарілку пійла. ‘
Батько Еман, підвищивши голос, сказав акації:
- Якщо для декого мій обід пійло, він може не їсти його, чи не так?
Плита почула таку відповідь:
- Докоряти за їжу негарно.
На що акація:
- Хай ідуть до ресторану, там готують для великих панів.
Син Еман сповістив плиту, що декому дуже весело.
Тато Еман натякнув акації, що батько, покараний таким сином, взагалі не може веселитися.
Розмова між акацією і плитою тривала в такому тоні, аж поки акація не дійшла до температури кипіння і не сповістила плиту, що наведе врешті порядок. А коли плита поцікавилася, який це буде порядок, акація багатознач-по заморгала, мовляв, побачимо. Плита трусонула чубом і заявила, що гаразд. “Нічого не гаразд,- зауважила акація,- це буде ще гірше”.
Цієї миті відчинилися двері, і до кімнати увійшов пан 11 ачерадець,
Ф
ВІРОСПОВІДАННЯ
ПАНА НАЧЕРАДЦЯ
- Що з вами, Емане? - спитав товстун.
- Ви щось сказали, пане шефе? - відповів Еман і почав ліниво скручувати цигарку.
Батько Еман підскочив і запропонував гладкому іїанові ‘стілець. Пан Начерадець засопів і важко всівся.
