“
- Тільки одне мене дивує,- сказав Еман-старший, накриваючи на стіл.
- Що вас дивує? - спитав пан Начерадець.
- Я чув од свого сина, що ви зволите вболівати за “Славію”. Скільки я про це не роздумував, а все ніяк не второпаю. Не ображайтеся, пане шефе. Я проста людина, але того… Ми тут в Жижкові всі поклоняємося “Вікторці”. В цьому весь народ єдиний. Щоб у нас з’явився уболівальник одного з летенських лідерів - це нечувана річ. Ми з сином не ‘раз говорили, що ви, така інтелігентна людина і тутешній мешканець… не гнівайтесь, будь ласка, я проти “Славії” поганого слова не можу сказати, прошу вас… Це команда видатних якостей, котра завжди нас добре репрезентувала на міжнародних змаганнях. У неї є тонкі комбінації, завжди коректна гра…
- Ну-у-у,- протягнув Еман-молодший.
- Помовч,- гримнув батько,- і дай іншому сказати.
- Це я вам можу пояснити,- взяв слово пан Начерадець.- Ви, кажете, тутешній мешканець. Це й є найголовніша помилка. Не забувайте, що хоча моя крамниця ца Жижкові, але мешкаю я перед віадуком. Аж до самого віадука то все Летна, а за віадуком уже територія “Вікторії” (Жижков). Це за географічним поділом.
- Ти ба, я про це й не подумав,- задумливо мовив Бман-старший,- ви маєте рацію. Це так. Перед віадуком піросповідання летенське, за віадуком - панує віра у “Вік-терку”. Так, проте…
- Що “проте”? - спитав пан Начерадсць,-
- Воно… не знаю, як і сказати…
- Ну, кажіть, не соромтеся,- запропонував товстун.
- Не ображайтеся, пане… Я завжди чув, що люди вашої віри тримаються “Спарти”, а християни більш прихильні до “Славії”.
- Ви хочете сказати, що я, як єврей, мав би вболівати за “Спарту”? Але дозвольте. Я знаю, що багато євреїв за “Спарту”, але не всі. І ось я що скажу вам. Коли б уся єврейська община на чолі з самим рабином боліла за “Спарту”, я залишився б вірний п’ятикутній зірці “Славії”. Від цього не відступлюся.
Відпив кави і промовив:
Ви спитаєте, чому, і я буду відвертий. Тому що із “Славією” пов’язані спогади про мої молоді роки. Я був молодим комівояжером, пане Габаско, скільки мені було? Мав непогану платню, був нежонатий, служив у старого Вейла. Коли ж він помер? То вже минули роки…
Очі його тужливо зволожилися. Він зітхнув і повів далі свою розповідь з тужливою вологою в очах:
- Я пам’ятаю перший матч з англійцями в Празі. Дев’ятого квітня 1905 року команда “Славії” виступила проти славетного клубу “Корінтія”. Зараз я назву склад команди:
Ванек - Бенда - Єнні -Кошек - Баумрук Бенда II - Котоуч - Вопалецкі Крумр - Весели Гейда
