- Господи милостивий,-жахнувся пан Габаско.- Щось трапилось?
Жінка пояснила йому, що вона - пані Шефелінова і що в неї є дочка, і з цього приводу…
“Господи милостивий,-злякався пан Габаско,-може, цей пройдисвіт щось накоїв?”
А вголос запитав:
- То у вас дочка, пані? Я дуже радий. Дехто має дочку, дехто сина, як кому пощастить.
І додав у думці:
“Хай собі як хочуть, моя хата з краю. Стерегти хлопця я не буду”.
І пояснив пані Шефеліновій ситуацію:
- Воно, пані, важке становище. Теперішня молодь не така, якими були ми. Коли дещо має статись, то знаєте… що ми можемо зробити…
- Та справа не зайшла так далеко,- заспокоїла його рожеволиця пані,- моя дочка себе пильнує.
У пана Габаска камінь з серця звалився.
- Саме так я і думав,- промовив він заспокоєно.- Мій син не має звички робити дівчат нещасними. Він настільки цнотливий, що я аж дивуюсь. Чого я тільки не робив у його роки. А він… Лише робота в нього на думці. Мій син - моя радість, це я вам можу сказати.
Пані сказала, що це добре, після чого більш широко розповіла про чесноти своєї доньки. Потім стала розвивати свої погляди на шлюб, що звелися до висновку: нічого немає кращого в шлюбі, як взаєморозуміння.
- Ви маєте рацію, пані,- підтакнув пан Габаско.-^- Я дивлюсь на хлопця і думаю, що, може, вже настав його час. Погано, коли людина самотня. Людина повинна мати де жити і про кого дбати. Це над усе.
- Цілком згодна з вами, пане,- охоче підтвердила пані Шефелінова.
- Звичайно,- вїв далі старий пан Габаско,- є шлюб і шлюб. Іноді все буває до ладу, а іноді подружжя живе гірше, ніж ті цигани. Я кажу синові: “Обміркуй добре цей крок, бо ти не знаєш, куди потрапиш. Тепер тобі добре, старий тато про тебе дбає”. Він сам не заробив би собі і на солону воду, пані. Хлопець легковажний, самі пустощі в голові. Розкошувати та в кіно бігати - оце й увесь його клопіт.
Рум’яна пані занепала духом, почувши таку інформацію з компетентних вуст.
- Коли ви так кажете, пане,-сказала вона, зітхнувши,- то я це діло поламаю. Я не дозволю дочці зв’язуватися з гульвісою.
- Гульвіса? Хто гульвіса? ~ заволав старий обурено.- Якщо ви маєте на думці мого сина, то візьміть свої слова назад, коли хочете говорити зі мною по-хорошому. Такого хлопця, пані, тепер пошукати. Щоб я робив без нього! Він тільки для свого батька й живе. Він би дихав замість мене, коли б можна було. А роботу тепер важко знайти. То мені кожний гріш, що він приносить додому, до діла. Що за пристойний хлопець! Не так, як інші, котрі лише з приятелями вештаються, це в нього не
