- Давай іще! - підбадьорливо заволав Еман-старший.- Ми витримаємо навіть двоцифровий рахунок. ]^Іц це можемо дозволити собі!
Чоловік з червоним носом застиг, роззявивши рота. Помолі отямився і засичав:
- То ви так? Так собі уявляєте гру, задрипанці? Тепер
и вас розкусив, босяки! Сором вам, голодранці підкуплені,
це ви називаєте чесною грою?
Вман-молодший ткнув йому кулака під ніс:
- Ось понюхай, негіднику!
Еман-ста.рший утримав сина:
- Жодних вихваток на стадіоні, мій сину. Покажи, що
ми маємо характер і не водимося з голодранцями.
Червононосий квапливо ретирувався. Вже коло виходу він обернувся і гукнув:
- Перш ніж виберетеся до нас на Летну, зупиніться спочатку біля поховальної контори міста Праги і замовте собі катафалк і труну, брудні махляри!
ЕМАН НЕ ДИВИТЬСЯ,
А ПАН НАЧЕРАДЕЦЬ НЕ СПІВАЄ
Пан Начерадець, розпашілий, застромив пальці за жилетку і походжав за прилавком туди-сюди, сяючи і з любов’ю поглядаючи на своє черево.
Еман застромив кулаки в кишені і люто позирав перед собою.
Гладкий шеф зупинився.
- Чого ви так дивитесь, Емане? - запитав чемно,
- Я дивлюся? - відповів Еман.
- А що, не дивитесь?
- Я взагалі не дивлюся, на що мені дивитися.
- Та ні, дивитесь, я ж бачу.
- Ну, як дивлюся, то дивлюся.
