- Нічого ви не звільняєтесь, це дурниці, ви не можете піти посеред сезону, це неблагородно.
- Я вже сказав, і так буде.
- Я бачу,-заголосив пан Начерадець,-що ви хочете мене знищити, хочете звести мене в могилу, що ви хочете мене вбити, я це знаю, я це добре бачу, і якщо я співаю, а вам це не до вподоби, то, слово честі, я вже не знаю, що робити… Якщо хочете знати, це взагалі мене анітрохи не тішить, що мені до “Славії”? Справді, я “Славію” в крамниці не бачу жодного разу на рік, вона ходить купувати до моїх конкурентів. Та про мене, хай “Славія” робить, що хоче, в мене свої турботи. А Медуна з “Вівторки” купив у мене гумовий плащ. “Вікторка” дає хоч трохи вторгувати, л людина справедлива і стою за рівноправність. Про мене, хай всі клуби мають свої права і своїх заступників, можете спитати кого хочете…
Так говорив пан Начерадець, говорив довго, говорив і говорив весь час.
Еман мовчки одягнув робочий халат і сказав!
~ Надішліть мені, пане шеф, до філії пару регланів І декілька курток для автомобілістів. Я оформлятиму вітрину.
- Пришліть хлопця, я вам це приготую,-відповів пан Начерадець.
РАПТОВИЙ ВИБУХ ПОДРУЖНЬОГО КОХАННЯ
Тільки-но пан Начерадець опинився на самоті, він безконтрольно віддався своїм почуттям. Стрибав, наче веселий птах, з кутка в куток, і його горлянка видавала звуки: ш-та-да-да-да, м-та-да-да-да”…
- Чи ти не збожеволів, Ріхарде? - озвалося від дверей.
Гладкий шеф подивився на свою дружину поглядом, сповненим любові. Його зір облетів навколо її розлогої постаті, наче відважний пілот, який розпочав переліт навколо світу.
- Гедвічко, Гедвічко! Ти єдина жінка в цілому світі! Скажи, що ти хочеш, і все матимеш,- заволав товстун.
” Що з тобою, Ріхарде? - спитала пані Начерадцова підозріло.
- Нічого зі мною, я тішуся, що бачу тебе. Що тобі купити? Чи не хочеш чогось пікантного покуштувати? Або послати до кондитера?
- Я питаю, що з тобою, Ріхарде?
*- А може, ти хочеш браслетку чи нове покривало на кушетку? Тільки скажи, я зараз же, ти знаєш, я для тебе все… Звелю перефарбувати квартиру, якщо хочеш, або, може, купити тобі нове плаття? Адже в тебе нема що одягати, сьогодні підемо у вар’єте, адже ти ніде не буваєш, а потім посидимо в кав’ярні і порозмовляємо. Можеш покликати своїх, я нічого не маю проти, справді, таких родичів, як у мене, нема ні в кого, жодного слова не можу проти них сказати, таких ще пошукати…
- Ріхарде, ти випив! Дихни на мене!
