або пізнав би легко й радопросте корисне ремесло.І так лічив би добрі днини,а дзиґарі з високих вежмене хвалили б щогодини:«Ти мудро й праведно живеш,якщо живеш, якщо живеш!»А я — не той, бо родом з райдугі я махнув на похвали —мене ви знаєте як зайду,а все ж зовете за столи!Адже в мені бринить як святоземних історій вічний рух:про серце, вірне і завзяте,про творче диво теплих рук,про незугарне і прегарне,про сонний сад і жах темниць,про дівчину з очима сарни,що виросла в краю суниць,про двоголосся неба й хліба,коли у небі віщий птах,коли духмяна груша липняв листках повисне і в літах,а я повім коханій так:ти — достеменна як сльозанайтонша лагідна лозати — океан для кораблярозкішна маревна земляти — і колиска і трунанайчарівливіша струнав тобі живе моя лунамоя небесна борозная — просто пісенька твоямоє світило золотехолодний і бездарний яколи без тебе все не теі світ як плід у нас надвоєаж ми ласуємо обоє