я загорну тебе плащем, немов на небі… РОМАНС МАРТОПЛЯСА Я стужився. Я, мов кінь, погриз вудила — відступи, бідо гірка й мороко: десь любов моя на Ринку заблудила, десь отам,               між ренесансом і бароко… Я стужився. О подайте катеринку! Про гризоту вам заграю, про утому; десь любов моя пропала серед Ринку, між перекупками, три століття тому… Може, знову кокетує з різниками, що, ножі об фартухи повитиравши, височіють, наче брили, над лотками, мружать очі, мов коти, на неї завше? Може, спритний зеленяр за стиглі вишні рве із неї грішну ягоду цілунку? Чи хитрун-купець в єдваби пишні окрутив мою зрадливу юнку? Ах, на Ринку — всі спокуси світу… Там таке побачиш — не насниться! Може, мою діву чисту й світлу заманили в Чорну Кам'яницю? Чи й сама вона закам'яніла, і тепер стоїть собі — Діана! І ночами шле камінні стріли в мої вікна, втрачена й незнана. Тра-ля-ля, тра-ля-ля-ля, тра-ля-ля, тра-ля-ля-ля, тра-ля-ля, леле, дана-дана!..
Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату