* * *А це така любовна гра:кружіння, дзеркало і промінь! —ти все одно підеш за грань,у чистий спомин, чистий спомин.Кружіння!.. Ніби й неспростамиттєвий дотик (чудо стику!) —на луг життя і животапокласти б руку, теплу й тиху…Ми надто близько — марний знак,той запах Єви — не інакше!Ми двоє в дзеркалі, однакусе не так і все не наше.Бо вийду із дзеркальних меж —розвалиться хистка будова.Ти в чистий спомин перейдеш,слонова кість, роса медова…МУЗЕЙ СТАРОЖИТНОСТЕЙЯк ми ходимо обоєнетрями старого дому!..Гобелени і гобоїславлять пару невідому,ніби бачатьнашу змову:кожен дотик —теплий спалах.І тоді ми знову (й знову)переходимов дзеркалах.На годиннику з гербами,як завжди, година друга,і крадеться вслід за нами,може, туга, може, фуга…