БЛАГАННЯ МАРТОПЛЯСАБратове, до вогню мене прийміть,подайте хліба чесний почастунок —я йду давно, а клич нічних вістунокмертвить і воскрешає водномить.Я виміняв на вітер срібло й мідь,я став недоторканний, мов цілунок.Я йду і на плечі моєму клунок,і ви мене, братове, обійміть!..Я не навчу вас жити на землі,збирати мед і стригти череду,додаючи рублі та мозолі.По гострім путівцю, мов по мечу,до ваших жител радісно прийдуі невблаганну зірку засвічу…БАЛАДА ПОВЕРНЕННЯКоли мандрівник повернувся додому,ступив за ворота, зійшов на поріг,здійнявши на плечі дорогу і втому, —всі радощі світу вляглися до ніг.Його не забули, його зустрічали:вечеря з вином — на широкім столі;чомусь не казав про далекі причали,замкнувши в устах невідомі жалі.І всім було дивно, і жінка до ранкузітхала в даремній гонитві за сном.А він все дивився туди, за фіранку,де зірка по небу пливла над вікном.