хмару
411] їх загорнула[23], ідучих, запоною мряки покрила,
412] Щоб їх ніхто не побачив і пальцем до них не торкнувся,
413] Щоб не задержав в дорозі, причин не питав їх приходу.
414] Легко в повітрі сама полетіла на Пафос і радо
415] Там оглядає оселю свою, де храм її, звідки
416] Ладан сабейський із ста вівтарів аромати їй курить,
417] Пахощі свіжого квіту вінки посилають до неї.
418] Ті завернули тим часом туди, куди стежка вела їх,
419] Вже й на пагорб зійшли, що над місто й твердиню сусідню
420] Зверху дививсь. З тих громадь дивувався Еней; ще недавно
421] Тут лише хижі стояли; з брам, із брукованих вулиць,
422] З руху гучного на них дивувався. За діло взялися
423] Палко тірійці. Одні для твердині там мури будують,
424] Інші — котять каміння руками; ці під будову
425] Площу рівняють, а ті борозною їй межі обводять.
426] Суддів уже вибирають, начальників, раду священну.
427] Пристань влаштовують інші, ті закладають фундамент
428] Для побудови театру, а ці — величезні колони
429] Тешуть із скель, майбутні готуючи сцени окраси.
430] Так, наче бджоли на луках квітчастих улітку працюють
431] В сонячній спеці, як рій молодий вилітати вже має,
432] Або тоді, як росяться меди й розпирають вже соти
433] Плином солодким,— одні беруть те, що їм інші приносять,
434] Ті ж, у рій об'єднавшись, трутнів лінивих громаду
435] Гонять від вулика; праця кипить, а меди фіміамом
436] Пахнуть. «Щасливі ви, мури вже ваші здіймаються вгору!» —
437] Каже Еней і верхів'я будівель міських оглядає.
438] Входить тоді, оповитий у мряку,— аж диво сказати —
439] Прямо в юрбу і змішався із нею, нікому не видний.
440] Був у середині, в місті тім, гай із розкішною тінню.
441] В ньому пунійці, по морю бурхливому гнані, найперше
442] Те відкопали знамення, яке несмертельна Юнона
443] Їм показала,— швидкого коня голова пишногрива[24]
444] Віщим знаменням була. Бо народ той колись, у майбутнім,
445] Так і у війнах мав бути найпершим, як спритним в житті був
446] Довгі віки. На цім місці величний сідонська Дідона
447] Храм будувала Юноні, багатий дарами і повен
448] Ласки богині. Були в ньому мідні і сходи, й пороги;
449] Сволоки міддю трималися, й міддю бряжчали завіси.
450] Вперше у цьому гаю він побачив нове, що зм'ягчило
451] Жах його серця, уперше відважився мати надію,
452] Долі щербатій своїй тут уперше почав довіряти.
453] Поки він пильно усе оглядав у тім храмі величнім,
454] Ждавши царицю, і полку місті його дивувала
455] [25]Велич мистецької праці, угледіти встиг, як бої всі
456] Трої зображено, бачив війну, про яку уже слава
457] В світі лунала, Пріама пізнав він і поруч — Атрідів,
458] Вздрів і Ахілла, обом їм ворожого. Став і заплакав:
459] «Є на землі ще десь місце, Ахате, чи є десь
