ними аркадці у зброї барвистій. Одне лиш бажання
282] Всіх огорнуло — зустрітися збройно. Розкинули зовсім
283] Всі олтарі, і всіляке знаряддя летить ураганом
284] Аж попід небо, йде дощ із заліза; а там прибирають
285] Вогнища й посуд. Латин утікає й богів із собою
286] Всіх забирає, що їх, не уклавши союзу, зганьбили.
287] Інші вози запрягають, ще інші — стрибають на коней,
288] Битись готові й мечі повиймавши. Мессап же бажає
289] Договір цей розірвати, тому на тірренця Авлеста —
290] Той був царем і мав царську відзнаку — конем напирає
291] Прямо на нього. А той, відступаючи, впав нещасливо,
292] Та на олтар, що був ззаду, зваливсь головою й плечима.
293] Просить пощади, нещасний. Мессап же тієї ж хвилини
294] Спис свій, мов сволок великий, згори із коня заганяє
295] Глибоко в нього і так промовляє: «Своє він вже має!
296] Це одна з кращих богам буде жертва». Сюди італійці
297] Збіглись громадою, зброю стягнули ще з теплого тіла.
298] Тут Коріней захопив з вівтаря головню розжарілу
299] Й з неї вогнем обсмалив обличчя в Ебуза, що ладивсь
300] Вдарить його. Борода загорілася буйна в троянця,
301] Чад розійшовся з горіння. Він зараз стрибнув і рукою
302] Лівою ворога, що розгубився, вхопив за чуприну,
303] Гне його ниць і колінами тисне додолу, і гострий
304] Меч заганяє під ребра. Там меч простягнув Подалірій,
305] Альса бажаючи вбить, пастуха, що у перших був лавах.
306] Альс же сокирою зразу розсік від чола все обличчя
307] До підборіддя йому, і кров'ю, що хлинула з рани,
308] Ворогу тіло й озброєння все водночас орошає.
309] Спокій того огорнув непорушний, заснув він залізним
310] Сном, і тьма навік–віки закрила ясні йому очі.
311] Благочестивий Еней, безборонну простягти правицю
312] Й знявши шолом з голови, своїм голосом дужим закликав:
313] «Гей, ви куди біжите, який знову тут розбрат зчинився?
314] Стримайте гнів свій, ми договір склали і миру умови
315] Стверджені вже. Я один маю право боротися збройно,
316] Отже, дозвольте мені ви й не бійтесь, рукою твердою
317] Згоду скріплю я,— жертва ця Турном мені завинила».
318] В мить ту, як він говорив це і так їм пояснював справу,
319] З свистом крилата стріла прилетіла і вцілила мужа.
320] І невідомо, з якої руки вона вийшла, чи, може,
321] З вихром яким долетіла, хто дав
