припала до мене і мовить:
677] «Йдеш ти на смерть, тож і нас із собою бери, ми готові.
678] Та якщо досвід твій каже, що в зброї ще є оборона,
679] Перше цей дім захищай. Бо на кого ж маленький Іул наш,
680] Батько і та, що колись була жінкою в тебе, лишиться?»
681] Так промовляла і всю наповнила жалем оселю.
682] Враз показалося явище дивне, що годі й сказати.
683] Просто у нас на руках, у батьків, охоплених смутком,
684] Видимо знявся на самім вершечку голівки Іула
685] Вогник легесенький вгору, й почав нешкідливо лизати
686] Кучері хлопця м'якенькі, і гладити личко рожеве.
687] Ми тремтимо з переляку, й палаючі кучері рвемо,
688] І намагаємось вогник святий погасити водою,
689] Батько ж Анхіс спрямовує весело очі на зорі,
690] Руки здіймає до неба і слово таке промовляє:
691] «О всемогутній Юпітере, чуєш ти наші благання,
692] Зглянься ж на нас! Якщо гідна щедрот твоїх наша побожність,
693] Дай нам ознаку, наш батьку, упевни у тому, що бачим».
694] Ледве це старець промовив, як раптом понісся ізліва
695] Гуркіт з небес[61] громовий і крізь пітьму зоря пролетіла
696] Світлом сліпучим, ще й смуга довжезна за нею тягнулась.
697] Бачили ми, як вона, над покрівлею дому майнувши,
698] В лісі Ідайськім далеко сховалася, свій позначивши
699] Шлях променистий, і довго ще в небі палала та світла
700] Смуга, і сіркою довго усе навкруги димувало.
701] Цим переконаний батько тоді устає і на небо
702] Дивиться, кличе богів і мольби шле до зірки святої:
703] «Рідні богове, я вже не барюсь, і де кличете, йду я.
704] Дім цей врятуйте, врятуйте онука. То ваше знамення.
705] Троя — у вашій опіці. Тобі уступаю, мій сину,
706] І не відмовлюся йти за тобою як вірний товариш».
707] Так він сказав. А вогню гуготіння усе виразніше
708] Йде крізь будинки, і хвилями котить все ближче пожежа.
709] «Гей же, мій батечку любий, на спину мені садовися,
710] Сам тобі плечі підставлю, тягар цей мені не завадить.
711] Як би тепер не було, в нас одна небезпека є спільна,
712] Й спільний рятунок обох нас чекає, й Іул наш маленький
713] Піде із нами, а трохи оподаль ітиме дружина.
714] Ви, мої слуги, уважно затямте все те, що скажу вам:
715] Є поза містом могила, і храм стародавній Церери
716] Там опустілий стоїть, і старий кипарис коло нього;
717] Наші побожні батьки шанували той храм довгі роки.
718] Там біля храму ми стрінемся всі, звідкіля хто надійде.
719] Батьку, ти святощі візьмеш у руки і рідних пенатів.
720] Їх доторкатись не личить мені, коли з бою такого,
721] З січі такої кривавої я повертаюсь, аж доки
722] Я не обмиюсь живою водою».
723] Так я промовив, і шию, і плечі широкі згинаю,
724] Шкуру левину жовтаву стелю на одежу й схиляюсь
725] Взяти тягар свій. За руку вчепився Іул мій маленький
