726] І підбігає за батьком нерівними кроками; ззаду
727] Квапиться жінка. Йдемо крізь закутини, в пітьму сповиті.
728] Тут–то мене, кого жодна ще зброя ніде не страшила,
729] Ні величезні грецькі фаланги, що стали навпроти,—
730] Кожний вітрець вже лякає, звук кожен мене непокоїть.
731] Весь я за ношу тремчу, за супутників любих боюся.
732] Вже наближавсь я до брам і, здавалось, страхіття дороги
733] Вже обминув, аж доходить до вух моїх, чую, десь тупіт
734] Кроків численних; а батько крізь темінь зирнув і гукає:
735] «Сину, тікай, бо женуться,— й щити вже я сяючі бачу,
736] Міді я блиск пізнаю». Тут не знаю, яке зловороже
737] Розум мені божество відняло, помутивши, бо тільки
738] Я завернув з роздоріжжя і вийшов із вулиць знайомих,
739] Раптом дружину Креузу у мене, невдахи, забрала
740] Доля нещадна. Не знаю, спинилася десь на хвилину
741] І заблудила, чи, може, втомившися, трохи присіла;
742] Годі сказати, та більше у вічі її я не бачив.
743] Не оглядавсь позад себе тоді я, мені–бо й на думку
744] Навіть не спало, що, може, згубилась, аж поки прийшли ми
745] Всі до узвишшя й святого, старинного храму Церери.
746] Тут ми зібралися всі, лиш її бракувало,— і сина,
747] І чоловіка вона обманула. На кого, безумний,
748] Не нарікав я з людей і з богів, і що жахливіше
749] Бачив я в знищенім місті? Асканія, батька Анхіса
750] Й Трої пенатів на друзів лишив я, в ярку заховавши.
751] Сам я до міста вернувся, ясну свою зброю надівши.
752] Ще раз я вирішив спробувать щастя, і знов перебігти
753] Через всю Трою, і голову знову піддать небезпекам.
754] Отже, до мурів найперше вертаюся, до потемнілих
755] В брамі порогів, з яких щойно вийшов, і тими ж слідами
756] Йду я назад і в пітьмі уважно очима шукаю.
757] Все доокола страшить і сама уже тиша лякає.
758] Потім додому — а чи не туди, не туди повернулась,—
759] Знову іду. А данайці напали й весь дім зайняли вже;
760] Вітром вогонь ненажерливий аж на покрівлю заносить,
761] Полум'я вгору шугає, і жар досягає до неба.
762] Далі іду я й дивлюсь на оселю Пріама й на замок.
763] Тут, в опустілих притворах притулку Юнони, на варті
764] Стали вже вибрані Фенікс й Улісс лиховісний — сторожать
765] Здобич. Скарби сюди зносять багаті, грабовані в Трої
766] Божі престоли з палаючих храмів, із золота чаші
767] Й одіж всіляку, з пожару здобуту. Кругом малі діти
768] Й трепетні їх матері стоять тут із страхом навколо
769] В довгих рядах.
770] Зважився навіть я голос у темряві свій подавати,
771] І залунав він по вулицях скрізь, як із жалем Креузу
772] Безперестанно і знову, і знову я кликав даремно.
773] Поки шукав я, ганявсь безконечно по цілому місту,
774] Образ нещасний Креузи з'явився і тінь її власна
775] Перед моїми очима, ця більша, ніж та, яку знав я
