поставить,—
265] Поки три рази в латинян царем його літо зустріне
266] І завітає тричі зима до побитих рутулів.
267] Потім Асканій, хлопчина, що нині Іулом зоветься,—
268] Іл називався він, поки стояла Ілійська держава[13] —
269] Тридцять довжезних кругів часових, що їх місяцем мірять,
270] Владою сповнить своєю й з Лавінія берло державне
271] Перенесе, і могутністю мурів зміцнить Альба– Лонгу.
272] Тричі по сто літ там влада державна належати буде
273] Племені Гектора[14], поки аж Ілія, славна цариця
274] Й жриця[15], від Марсавагітна, потомків– близнят не породить.
275] Потім вже Ромул, вовчиці–живительки жовтим кожухом
276] Вигрітий, далі продовжить цей рід; це ж він мавортійські
277] Мури збудує і римлян назве ім'ям своїм власним.
278] Їм не кладу я границь, не значу я часу їх владанню;
279] Владу даю їм без меж. Та ще навіть злостива Юнона,
280] Та, що і море, і небо, і землю наповнює жахом,
281] Змінить на краще свій задум, сприятиме спільно зі мною
282] Римлянам, цілого світу владикам, народові в тогах [16].
283] Так призволяю я: по очисних п'ятиріччях численних
284] Прийде той час, коли рід Ассарака і Фтію, й Мікени
285] Славні у рабство повергне і владу свою установить
286] Над переможеним Аргосом. З гожого племені Трої
287] Цезар[17] народиться; дасть океан він межею державі,
288] Славі дасть межами зорі; він сам, по Іулі великім,
289] Юлій ім'я успадкує. Колись його в щасті на небі
290] Будеш приймати з трофеями Сходу[18]. Обіти складати
291] Будуть йому. І жорстокі віки злагідніють, скінчаться
292] Війни. І Вірність поштива, і Веста, й Квірін з своїм братом
293] Ремом закони встановлять. Залізними скобами міцно
294] Замкнені будуть жахливі ворота Війни[19], а за ними
295] Сяде Шаленість ворожа на зброї страшній, в неї руки
296] Скуті в сто ретязів мідних і паща ревтиме кривава».
297] Так промовляє і сина шле Майї[20] із неба, щоб землі
298] Й замки нові карфагенські відкрились для тевкрів гостинно,
299] В край щоб впустити їх не боронила Дідона, яка ще
300] Долі не знає. Меркурій негайно злетів у повітря,
301] Крильми веслуючи, й швидко з'явився в Лівійській країні.
302] Виконав зразу ж наказ. І послухали бога пунійці,
303] Дикість сердець злагідніла. Цариця сама, в тій же хвилі,
304] В серці своєму ласкавість до тевкрів відчула й прихильність.
305] Ночі тієї побожний Еней роздумував довго;
306] Й тільки–но день благодійний настав, як він вирішив вийти,
307] Щоб дослідити незнані місця узбережжя, де вітром
308] Загнані вийшли вони,— хто живе тут — чи люди, чи звірі,
309] Пустку–бо бачить навколо, щоб друзям міг все розказати.
310] Флот заховав під склепінням лісів, де скелі звисають,
311] В пітьмі гіллястих дерев, в їх зловісній тіні його скривши.
312] Сам же, Ахата лише за товариша взявши й два
