Фізика майбутнього

3x5=15. Мабуть, це не справляє враження, однак не забувайте: це обчислення здійснили на окремих атомах.

На додаток є ще одна чудернацька складність, що походить із квантової теорії й теж зумовлена принципом невизначеності. Всі обчислення, що здійснені на квантовому комп’ютері, невизначені, відтак кожне обчислення треба повторювати багато разів. Отже, 2+2=4, принаймні іноді. Якщо повторити це обчислення кілька разів, то остаточний результат усередниться до 4. Тож навіть арифметика на квантовому комп’ютері стає невизначеною.

Ніхто не знає, коли вдасться розв’язати проблему декогерентності. Вінтон Серф, один із творців інтернету, передбачає: “До 2050 року ми неодмінно знайдемо способи, як здійснювати квантові обчислення за кімнатної температури”.¹³

Варто теж зазначити, що ставки в цій грі настільки високі, що науковці досліджують відразу декілька різноманітних конструкцій майбутнього комп’ютера. Нижче описано деякі з них.

кубічної форми, без жодних проводів. Крім того, лазери можна виготовляти за допомогою того самого методу літографії, що й звичайні транзистори, отже, теоретично, в один чіп можна впакувати мільйони лазерів.

•  Комп’ютери на квантовій точці. В напівпровідниках, що їх використовують у чіпах, можна витравити малесенькі точки - ці точки настільки малі, що складаються, мабуть, лише зі 100 атомів. За таких умов ці атоми можуть почати вібрувати в унісон. У 2009 році було створено найменшу в світі квантову точку - з одного-єдиного електрона. Квантові точки вже довели свою корисність у світлодіодах і комп’ютерних дисплеях. У майбутньому, якщо нам удасться правильно розташувати ці квантові точки, то з них навіть може вийти квантовий комп’ютер.

•  ДНК-комп’ютери. Перший комп’ютер на основі ДНК- молекули створили 1994 року в Університеті Південної Каліфорнії. Оскільки в нитці ДНК інформацію закодовано за допомогою нуклеотидів, представлених символами А, Т, С, Ц, - замість нулів і одиниць - то ДНК можна розглядати як звичайну комп’ютерну стрічку, за винятком того, що вона може вмістити більше інформації. Так само, як комп’ютер маніпулює великими числами, можна здійснювати й аналогові маніпуляції, змішуючи в трубках рідини, що містять ДНК, які можна розрізати і з’єднувати різними способами. Цей процес повільний, однак у ДНК- комп’ютері одночасно працює стільки трильйонів молекул ДНК, що такий комп’ютер може розв’язувати деякі задачі ефективніше, ніж цифровий. Щоправда, на відміну від компактного цифрового комп’ютера, який можна вмістити в мобільний телефон, ДНК-комп’ютери громіздкі й незручні, оскільки для виконання обчислень мусять змішувати рідини, що містять ДНК.

СЕРЕДИНА СТОРІЧЧЯ (ВІД 2030 ДО 2070 РОКУ)

ЗМІНА ФОРМИ

У фільмі Термінатор-2: Судний день Арнольда Шварценегґера атакує вдосконалений робот із майбутнього - Т-1000, що виготовлений з рідкого металу. Цей робот нагадує пливку масу ртуті; він може змінювати форму й прослизати крізь будь-які перешкоди. Він може просочуватися в найменші щілини й перетворювати власні руки й ноги на нищівну зброю. А тоді несподівано повернутися до первинного вигляду і продовжити свій смертоносний шлях. Складається враження, що Т-1000 - це досконалий робот-убивця, якого неможливо зупинити.

Усе це, звісно, фантастика. Сучасні технології не дають змоги довільно змінювати форму твердого об’єкта. Втім, до середини сторіччя якийсь різновид технології зміни форми може вкоренитися в наше життя. Тим паче, що одна з головних компаній, які розробляють цю технологію, - корпорація Intel.