хетчбек. Стисніть макет іще трошки - і він перетвориться на спортивне авто. Це набагато зручніше від модельної глини, яка не має ні пам’яті, ні інтелекту. Програмована матерія має інтелект, може пам’ятати попередні форми, пристосовуватись до нових ідей і реагувати на бажання дизайнерів. Як тільки модель буде розроблено остаточно, її схему можна просто розіслати електронною поштою тисячам інших дизайнерів, і вони зможуть створити точні копії.
Це може істотно вплинути на споживчі товари. Приміром, іграшки можна буде моделювати так, щоб вони змінювали форму, коли в них вводитимуть нове програмне забезпечення. В такому разі на Різдво треба буде просто завантажити програму для нової іграшки, перепро- грамувати стару - і з’являтиметься цілком нова іграшка. Тож діти на Різдво замість того, щоб розгортати подарунки, знайдені під ялинкою, завантажуватимуть програми для улюблених іграшок, які присилатиме їм електронною поштою Санта Клаус; катоми, з яких складалась торішня іграшка, будуть у найбільшому попиті. Це означає, що багато різноманітних споживчих товарів можуть зрештою перетворитися просто на комп’ютерні програми, які розсилатимуться інтернетом. Замість того, щоб наймати вантажівку, аби привезти додому нові меблі чи побутову техніку, ви зможете просто завантажити з мережі відповідну програму й переробити свої старі речі. З програмованою матерією ремонт будинків і помешкань уже не буде такою тяжкою повинністю. Щоб замінити в кухні плитку, стільниці, сантехніку й меблі, можливо, достатньо буде просто натиснути кнопку.
До того ж це могло б зменшити обсяг відходів. Замість того, щоб викидати непотрібні речі, ви зможете просто їх перепрограмувати.
Якщо якийсь побутовий пристрій чи щось із меблів зламається, цю річ треба буде тільки перепрограмувати, і вона знову стане новою.
Ця технологія обіцяє величезні вигоди, однак на шляху до її створення стоїть чимало проблем. Перша проблема - як скоординувати рух усіх цих мільйонів катомів. Крім того, будуть проблеми зі смугою пропускання, коли ми спробуємо завантажити в програмовану матерію всю потрібну інформацію. Однак деякі ідеї вже є.
Приміром, у фантастичних фільмах часто можна побачити, як один предмет перетворюється на інший - скажімо, людина раптом перетворюється на чудовисько. Зняти щось таке на плівку колись було дуже складно, але сьогодні ці фокуси елементарно робить комп’ютер. Спочатку треба визначити кілька векторів, що позначають різні ключові точки обличчя, зокрема ніс і очі - і для людини, і для чудовиська. Тоді комп’ютер запрограмовують, щоб він повільно змінив вектори одного обличчя на вектори іншого. З кожною маленькою зміною вектора поступово змінюється й обличчя. Можливо, для зміни форми тривимірного об’єкта вдасться застосувати схожу технологію.
Інша проблема полягає в тому, що статичні електричні сили, які зв’язують катоми, слабкі порівняно з міжатомними зв’язками, що зумовлюють цілісність більшості твердих тіл. Як ми вже побачили, квантові сили можуть бути достатньо потужними - саме вони роблять метали твердими, а пластик еластичним. Як продублювати ці квантові сили за допомогою електростатичних сил і забезпечити стабільність утворених предметів - це буде однією з проблем у майбутньому.
Я мав нагоду побачити на власні очі дивовижний, стрімкий поступ у сфері програмованої матерії, коли разом зі знімальною групою телеканалу
