Фізика майбутнього

в нас досі немає роботів-слуг, роботів-швейцарів чи роботів-секретарів.

Перша проблема - розпізнавання образів. Роботи бачать краще за людей, але вони не розуміють того, що бачать. Заходячи в приміщення, робот перетворює зображення на суміш точок. Обробивши ці точки, він може розпізнати прямі лінії, кола, квадрати й прямокутники. Тоді робот намагається зіставити це все, об’єкт за об’єктом, з тими об’єктами, що записані в нього в пам’яті, - це надзвичайно трудомістка задача навіть для комп’ютера. Після кількагодинних обчислень робот, можливо, й упізнає в цих об’єктах стільці, столи й людей. Ми ж, заходячи в приміщення, розпізнаємо стільці, столи й людей за якусь частку секунди. Справді, наш мозок - це здебільшого машина для розпізнавання образів.

По-друге, роботи не мають здорового глузду. Хоч роботи чують значно краще за людей, вони не розуміють того, що чують. Наприклад, візьмімо такі твердження:

•  Діти люблять солодощі і не люблять покарання

•  Участь можна брати, але не можна давати

•  Прочухана можна давати, але не можна брати

•  Тварини не вміють розмовляти й не розуміють англійської мови

•  Від кружляння паморочиться в голові

Для нас кожне з цих тверджень - просто вияв здорового глузду. Але не для роботів. Немає жодної логіки чи алгоритму, які б доводили, що участь можна брати, але не можна давати. Ми засвоїли істинність цих “очевидних” тверджень через досвід, а не тому, що вони запрограмовані в нашу пам’ять.

Проблема підходу “згори донизу” полягає в тому, що здоровий глузд, який потрібний, щоб імітувати людське мислення, містить надто багато рядків програмного коду. Приміром, аби описати закони здорового глузду, що відомі шестирічній дитині, треба сотні мільйонів рядків програмного коду. Ганс Моравек, колишній директор лабораторії штучного інтелекту в Університеті Карнеґі-Меллона, бідкається: “До сьогодні програми штучного інтелекту не виявляють жодних ознак здорового глузду - програма медичного діагностування, наприклад, може рекомендувати антибіотик, коли їй покажуть зламаний велосипед, тому що в цій програмі немає моделей людей, хвороб чи велосипедів”.⁷

Однак дехто з науковців уважає, що єдина перешкода на шляху до опанування штучного інтелекту - це груба сила. їм здається, що новий Мангеттенський проект - на подобу того, що створив атомну бомбу - неодмінно подолав би проблему здорового глузду. Інтенсивна програма, призначена створити цю “енциклопедію думки”, має назву CYC і розпочалась 1984 року. Це мало стати найвищим досягненням у сфері штучного інтелекту, проектом, що закодує всі таємниці здорового глузду в єдиній програмі. Однак минуло кілька десятиріч, а завдання проекту CYC так і не виконані.

Мета проекту CYC проста: опанувати “ 100 мільйонів тверджень - приблизно стільки знає про світ середньостатистична людина - до 2007 року”.⁸ Цей термін, як і багато попередніх, минув непомітно без особливого успіху. Усі віхи, що їх визначали інженери проекту CYC, залишились позаду, а науковці так ні на йоту й не наблизились до опанування сутності інтелекту.

ЛЮДИНА ПРОТИ МАШИНИ

Якось я мав нагоду помірятись інтелектом з роботом. Цього робота створив Томазо Поджіо з Массачусетського технологічного інституту. Хоч роботи не вміють розпізнавати простих образів - так, як це вміємо ми - Поджіо вдалося