Фізика майбутнього

Дослідники штучного інтелекту мають різні погляди стосовно того, коли це може трапитись. Дехто каже, що за двадцять років роботи наблизяться до інтелекту людського мозку, а потім залишать нас далеко позаду. У 1993 році письменник- фантаст Вернор Віндж сказав: “Не пізніше, ніж за тридцять років, ми матимемо технологічні засоби, щоб створити надлюдський інтелект. Невдовзі після цього ера людини закінчиться... Я би здивувався, якби це сталося до 2005 або після 2030 року”.¹⁶

З іншого боку, Дуґлас Гофштадтер, автор книжки Ґьодель, Ешер, Бах: Вічна золота гірлянда, сказав: “Я б дуже здивувався, якби щось хоч віддалено схоже на це трапилося в наступні 100-200 років”.¹⁷

Коли я розмовляв із Марвіном Мінскі з Массачусетського технологічного інституту, одним із першопрохідців в історії штучного інтелекту, той обережно сказав мені, що не береться прогнозувати, коли саме така подія може статися. Він уважає, що цей день неодмінно настане, але не наважується виступати в ролі оракула й передбачати точну дату. (Як ветеран у царині штучного інтелекту, яку він разом з іншими створював майже з нуля, Мінскі, мабуть, чув надто багато прогнозів, які не справдились і лише спровокували розчарування.)

Проблема з цими сценаріями великою мірою зумовлена відсутністю всезагального консенсусу щодо значення слова “свідомість”. Філософи й математики бились над цим словом багато сторіч і так ні до чого й не прийшли. Мислитель сімнадцятого сторіччя Ґоттфрід Ляйбніц, винахідник математичного аналізу, якось написав: “Якби можна було збільшити мозок до розмірів млина і походити всередині, то ви б там не знайшли свідомості”.¹⁸ Філософ Девід Чалмерс навіть уклав каталог із 20 000 праць на цю тему, без жодного натяку на якийсь консенсус.¹⁹

В історії науки немає іншого такого прикладу, коли б стільки людей доклали стільки зусиль і домоглися так мало.

Свідомість - це, на жаль, популярний термін, що для різних людей означає різні речі. Прикро, але не існує єдиного універсально прийнятого визначення цього терміна.

Я особисто вважаю, що однією з проблем досі залишається нездатність науковців дати чітке визначення свідомості й квантифіку- вати її.

Я б наважився припустити, що свідомість складається принаймні з трьох основних компонентів:

відчуття і розпізнавання середовища;

самоусвідомлення;

планування майбутнього через визначення цілей і планів, тобто моделювання майбутнього і розробляння стратегій.

При цьому підході навіть прості пристрої та комахи мають якусь форму свідомості, яку можна оцінити за шкалою від 1 до 10. Існує певний континуум свідомості, який можна квантифікувати. Молоток не відчуває середовища, тож його рейтинг за цією шкалою був би 0. А термостат відчуває. Суть термостата полягає в тому, що він відчуває температуру середовища і діє відповідно, змінюючи її, - отже його рейтинг був би 1. Відтак пристрої з механізмами зворотного зв’язку мають якусь примітивну форму свідомості. Черви теж мають цю здатність. Вони відчувають присутність їжі, партнера чи небезпеки й діють залежно від цієї інформації, але крім цього вони не вміють майже нічого. Комахи, що вміють виявляти більше, ніж один параметр (зокрема вид, звук, запахи, тиск тощо), мали б вищий рейтинг, мабуть, 2 або 3.

Найвищою формою такого відчування була б здатність розпізнавати й розуміти об’єкти в середовищі. Люди можуть