прихильники вважають, що він має дивовижну здатність правильно передбачати майбутнє, якщо судити з минулого досвіду.)
Курцвейл опанував основні закони комп’ютерної революції, створюючи компанії в різних сферах, пов’язаних із комп’ютерним розпізнаванням образів, таких, як технології розпізнавання мовлення, оптичне розпізнавання символів і прилади з електронною клавіатурою. У 1999 році він написав бестселер
Курцвейл прогнозує, що до 2019 року персональний комп’ютер вартістю 1000 доларів матиме стільки ж потужності, як і людський мозок. Невдовзі після цього комп’ютери залишать нас позаду. До 2029 року персональний комп’ютер вартістю 1000 доларів буде в 1000 разів потужніший за людський мозок. До 2045 року комп’ютер вартістю 1000 доларів буде в мільярд разів розумніший за мозок усіх людей разом узятих. Навіть малі комп’ютери перевершуватимуть можливості всього людства.
Після 2045 року комп’ютери стануть настільки досконалі, що зможуть створювати копії самих себе зі щораз більшим інтелектом, і це призведе до сингулярності, яку вже неможливо буде спинити. Аби задовольнити нескінченну, шалену жадобу комп’ютерної потужності, комп’ютери почнуть пожирати Землю, астероїди, планети й зірки і змінювати космологічну історію самого Всесвіту.
Я мав нагоду відвідати Курцвейла в його офісі неподалік Бостона. Йдучи коридором, я бачив нагороди й грамоти, які він одержав, а також деякі музичні інструменти, які він створив і якими тепер користуються відомі музиканти, як-от Стіві Вандер. Курцвейл розповів мені, що в його жипі був один поворотний момент. Це сталося, коли йому несподівано в тридцятип’ятирічному віці діагностували діабет 2-го типу. Раптом він дуже чітко усвідомив, що може не дожити до того часу, коли його передбачення почнуть збуватися. Його організм, яким він багато років нехтував, зістарівся передчасно. Наляканий цим діагнозом, Курцвейл узявся за власне здоров’я з таким самим завзяттям і енергією, які колись докладав до комп’ютерної революції. (Сьогодні Курцвейл приймає понад 100 пігулок на день і пише книжки про революцію в довголітті. Він сподівається, що революція в сфері мікроскопічних роботів зможе очистити й полагодити людський організм так, що той зможе жити вічно. Його філософія полягає в тому, що він хотів би жити достатньо довго, аби дожити до проривів у медицині, які дадуть змогу продовжувати людське життя до безкінечності. Іншими словами, Курцвейл хотів би жити достатньо довго, щоб жити вічно.)
Недавно він почав реалізовувати амбітний проект - створення університету сингулярності на території дослідницького центру Еймса, що належить НАСА, в Каліфорнії. Цей університет має на меті підготувати науковців до майбутньої сингулярності.
Є чимало варіантів і комбінацій цих різноманітних тем.
Сам Курцвейл уважає: “Це не буде вторгнення розумних роботів, що раптом з’являться з-за горизонту. Ми зіллємося з цією технологією... Ми вживлятимемо ці розумні пристрої в наші тіла й мозок, і вони допоможуть нам жити довше й бути здоровішими”.22 Будь-яка ідея, настільки контроверсійна, як сингулярність, неминуче викликає зворотну реакцію. Мітч Капор, засновник корпорації
Дуґлас Гофштадтер сказав: “Це так, ніби ви взяли багато доброї їжі і трохи собачих екскрементів і все змішали і тепер не можете зрозуміти, що добре, а що погано. Це суміш дурниць і добрих ідей, де все переплуталось, і тепер дуже важко
