миттєво оцінити середовище й діяти відповідно, отже, мають високий рейтинг за цією шкалою. Однак саме тут роботи зовсім не мають чим похизуватися. Розпізнавання образів, як ми вже побачили, - це одна з серйозних перешкод на шляху до створення штучного інтелекту. Роботи можуть відчувати середовище значно краще за людей, але вони не розуміють і не розпізнають того, що бачать. На цій шкалі свідомості роботи перебувають у самому низу, поряд із комахами, - через те, що не вміють розпізнавати образів.
Наступний рівень свідомості передбачає самоусвідомлення. Якщо перед більшістю тварин-самців поставити дзеркало, то вони відразу зреагують агресивно, навіть кидатимуться на дзеркало. Відображення в дзеркалі спонукає тварину захищати свою територію. Більшість тварин не усвідомлюють, хто вони такі. Однак мавпи, слони, дельфіни й деякі птахи швидко здогадуються, що образ у дзеркалі - це вони самі, і перестають кидатись на нього. Люди за цим параметром були б на самому вершечку шкали, оскільки вони чітко усвідомлюють, хто вони такі стосовно інших тварин, інших людей і світу загалом. До того ж люди настільки добре усвідомлюють себе, що можуть навіть мовчки розмовляти самі з собою, щоб подумки оцінити ситуацію.
По-третє, тварин можна оцінити за здатністю будувати плани на майбутнє. Комахи, наскільки нам відомо, не визначають чітких цілей на майбутнє. Натомість вони здебільшого реагують на ситуацію в режимі реального часу, керуючись інстинктами й підказками з безпосереднього середовища.
У цьому сенсі хижаки мають вищу свідомість, ніж ті тварини, на яких вони полюють. Хижаки мусять будувати плани заздалегідь - шукати місце, де сховатися, планувати, як підстерегти здобич, підкрастись до неї, передбачити, як та спробує втікати. Тим часом тварини, на яких полюють, мусять тільки рятуватись - отже, за цим показником вони мають нижчий рейтинг.
Щобільше, примати, будуючи плани на найближче майбутнє, можуть імпровізувати. Якщо їм показати банан, до якого неможливо дотягнутись кінцівкою, то вони можуть вигадати якийсь спосіб дістати цей банан - наприклад, за допомогою палиці. Отже, якщо примати бачать конкретну мету (їжу), то вони будують плани на найближче майбутнє, як досягнути цієї мети.
Утім, загалом тварини не мають добре розвинутого відчуття далекого минулого чи майбутнього. Видається, що в тваринному світі немає такого поняття, як “завтра”. Немає жодних свідчень, що тварини вміють планувати на багато днів наперед. (Тварини запасають їжу на зиму, але це здебільшого зумовлено генами: вони запрограмовані генами так, щоб реагувати на зниження температури збиранням їжі.)
Тим часом люди мають дуже добре розвинуте відчуття майбутнього і весь час будують плани. Ми постійно прокручуємо в голові різні сценарії дійсності. Насправді ми можемо обдумувати плани на період, що значно перевищує термін нашого життя. Ми оцінюємо інших, фактично, за здатністю передбачити розвиток ситуації й виробити чіткі стратегії поведінки. Важлива функція будь-якого лідера - це передбачення майбутніх ситуацій, зважування можливих результатів і визначення відповідних цілей.
Іншими словами, ця форма свідомості означає вміння передбачати майбутнє, тобто створювати різні моделі, наближені до майбутніх подій. Це вимагає дуже досконалого розуміння здорового глузду і правил природи. Це означає, що ви постійно запитуєте себе: “А що, як...?” Незалежно, чи ви плануєте пограбувати банк, чи балотуватися в президенти, цей тип планування вимагає вміння прокручувати в голові численні гіпотетичні сценарії майбутнього.
Усе вказує на те, що це мистецтво опанували тільки люди.
Це також можна побачити при аналізі психологічних профілів людей, що проходять психологічні тести. Психологи часто порівнюють психологічні профілі дорослих з їхніми профілями в дитинстві. Тоді постає запитання: Яка риса зумовила їхній успіх у шлюбі, кар’єрі, примноженні достатку тощо? Якщо відокремити соціально- економічні чинники, то можна зауважити,
