– В'яжіть там, пане, – кинув коротко, – години за три зроблю.
У Івана очі на лоб полізли.
– Але я поспішаю! Від Вороновиці за вісімнадцять годин доїхав!
Коваль співчутливо похитав головою:
– Воно й помітно. Скоро можете пішим залишитися.
– Чоловіче! – пішов Іван напролом. – Зробиш швидко, втроє заплачу!
Тієї ж миті з шинку, що розташовувався на другому боці вулиці, долинула розв'язна п'яна пісня:
…Славні хлопці запорожці,
Вік звікували – попа не видали;
Як зобачили та й у полі цапа,
Отаман каже: «Оце, братці, піп, піп!»
Осавул каже: «Ще я й причащався!»…
Коваль махнув головою в бік шинку.
– Он, теж поспішали… Тепер їхня черга, а я собі не ворог, щоб таких зачіпати. Іди відпочинь, козаче. Не можу я швидше. Коли добре, швидко бути не може.
Діяти було нічого, й Іван і собі попростував до шинку. Стомлено сів на лаву під навісом поблизу дверей і байдужними очима почав розглядати закіптюжену будівлю кузні, вкритий жовтуватим пилом шлях, що вже й вибігав за село, золотаві хліба на нивах за селищем. З розчинених віконниць над головою долітало ревіння кількох підпитих чоловічих голосів:
…Славні хлопці запорожці,
Вік звікували – церкви не видали;
Як забачили у полі скирту,
Отаман каже: «Ото, братці, церква!»
Осавул каже: «Я в ній сповідався!»
Кошовий каже: «А я й повінчався»…
Кілька хвилин після того, як пісня затихла, чувся сміх і, нарешті, на високий ґанок вийшли кілька козаків у досить багатих та різнобарвних вбраннях. Іван побіжно глянув на них. Сині китайчаті шаровари, демонстративно вимащені дьогтем, оксамитові каптани з відкинутими назад рукавами, помолодецькому заломлені на потилицю червоноверхі шапки. При боці в кожного шабля, зпонад шалевих очкурів виглядають пістолети. Усі троє веселі та безтурботні. Богун, заглиблений у власні думки, відвів погляд. Чомусь їхній вигляд був йому неприємним. Напевне, спрацьовував стереотип: якщо ці люди стали коренем його затримки, вони мусять бути йому неприятелями. Подальші події лише посилили перше враження – козаки голосно реготали, раз по раз починаючи горланити пісень. Один з них весь час поривався дістати пістолет.
