Хотин

- За вікторію! - відізвався Сагайдачний.
Випили вдруге. Ще трохи попоївши, витерли губи білосніжними серветками.
- От що, - почав Ходкевич, - я наказав зібрати військову нараду. Хотів би, щоб ви були присутні. Але скажу одразу, що ваш наступник дуже засмучує нас. Не буде перебільшенням сказати: Бородавка ставить під загрозу успіх цілої кампанії... і, власне, долю козацького війська.
- Я чув про все, - похмуро відгукнувся Сагайдачний. - Пропоную повернутися до цього на нараді. А зараз хотів би запевнити вас у прихильності козацтва і своїй особисто до польської корони. Я намагатимуся зробити все, що від мене залежить, аби пліч-о-пліч із вами зупинити ворога.
Ходкевич із пошаною хитнув головою.
- Дякую вам. Не буду приховувати, що мене приємно вразив ваш приїзд. Що ви думаєте про наше становище?
Сагайдачний знизав плечима:
- Воно жахливе.
Ходкевич невесело посміхнувся.
- Дякую, ви мене заспокоїли... Ну що ж, давайте піднімемо келихи третій раз за те, щоб спільними зусиллями виправити його.
Сагайдачний мовчки підняв келих. Через хвилину забігала челядь, замінюючи страви. На столі з'явилася заливна форель, ікра і вуджена осетрина.
- Пане Яне Каролю, як ви дивитеся на переговори з турками? - раптом запитав Сагайдачний.
- Прошу? - округлив очі Ходкевич.
- Я маю на увазі умови здачі в полон.
- Це неможливо! Пан має намір мене образити?!
- Ні, що ви! - заспокійливо підняв руки Сагайдачний. - Я лише хотів упевнитись у ваших намірах.
- А ви досі були невпевнені?
- Не я... Бородавка. Він боїться, що за його спиною ви маєте намір зійтися з Османом і напасти на нього з двох боків.
- Це нісенітниця. Для нас alea jacta est, як казав Юлій Цезар, - "жереб кинуто"! Ви це розумієте?
- Так, - Сагайдачний схилив голову, - тепер так. Ну що ж, дякую за гостинність. Буду мати приємність бачити вашу милість на нараді. А поки що хотів би оглянути поле майбутнього бою.
- Упізнаю козацького гетьмана, - Ходкевич витер губи білосніжною серветкою. - Що ж, чекаю на вас через годину...
Рівно через годину Сагайдачний з'явився у залі, де щойно снідав. Тепер тут було досить людно. Крім Ходкевича, був присутній Станіслав Любомирський як коронний польний гетьман, сеймові комісари, серед них Михайло Синявський, Матвій Лєсковський, Михайло Тарнавський та Яків Собеський. На великій лаві сиділи всі дев'ять полковників польського війська.
Після привітання і коротких побажань здоров'я перейшли до справи.
- Пане Любомирський, прошу вас ще раз доповісти ясновельможному панству про розташування війська, стан оборони, а також усе, що відомо нам про місцезнаходження основних сил Османа, - звернувся до князя Ходкевич.
Любомирський, погоджуючись, схилив голову. Піднятися з крісла краківський воєвода не вважав за потрібне, тож почав розмову сидячи:
- Що ж, із радістю поділюся з паном Сагайдачним нашими планами. Якщо ви, пане Ходкевич, вважаєте це необхідним.
Ходкевич скривився від такої відкритої неповаги до козацького ватажка.
- Будьте люб'язні, - незадоволено відповів він.
Любомирський ввічливо посміхнувся.
- Ми розмістили військо таким чином, щоб максимально використати переваги місцевості. Тож усі дев'ять полків, поділені на дві частини, стоять широким півколом у напрямку на захід та південний захід. Однією частиною командує пан Ходкевич безпосередньо, другою, прислухаючись до його мудрих порад, Сейм призначив командувати мене. У тилу маємо цю фортецю і міст, який ви могли бачити і яким, власне, ми переправилися сюди. Переправилися без наших спільників, козаків. Припасів у війську майже на місяць. Артилерія розташована...