Вони перемістилися до невеличкої, схожої на барну, стійки, за якою на охайному столику стояли телефон, ноутбук і вазон з білою фіалкою. Ця квітка на робочому столі вельми здивувала Олега — як здивувала б його красуня у вечірній сукні на овочевій грядці, — але від коментарів детектив утримався. Ратушний звів на нього очі.
— Кажи.
—
—
— Ваша покійна дружина коли-небудь робила аборт?
Видовжене, з вузькими вилицями та жовтуватою
шкірою, що відрізняє тих, хто багато працює і мало буває на свіжому повітрі, обличчя пана Петра аж потемніло. Лише на півмиті, але й цього стало, аби завважити — питання вдівцеві дуже не сподобалося.
— Ні. Звісно ж, ні. Що це за маячню ти вигадав? — низьким голосом мовив він.
— Є версія, що вбивства замішані саме на цій... гм... жіночій проблемі, — пояснив Олег.
— Чортівня якась. Не вірю. А втім... зараз можуть вбити за що завгодно. А можуть і просто так, — Ратушний прочистив горло і дещо пом’якшав. — Вибач, не хотів зриватися. Це нервове. Ти таку річ спитав — я аж розгубився. Просто ти Оксани не знав. Вона на таке ніколи б не пішла.
— А якби й пішла, вам би не сказала?
— Ми не мали секретів одне від одного. Жили душа в душу. І про таке я б знав.
— Теж?
— Так, як учить церква. І Оксана в це вірила. Слухай, при всій повазі — ти не там копаєш, Олеже.
— Саме це я й намагаюся зробити. Бо інакше як знайти вбивцю?
— Це тобі видніше. Гроші маєш? Може, витрати якісь негайні? Говори без встиду.
Олегу чомусь здалося, що його хочуть красиво, але негайно послати куди подалі і, власне, вже почали це робити. Він не гнівався на свого клієнта, бо чудово його розумів — на такий мозоль наступити, тут хто завгодно вовком завиє, проте почувався хірургом, що робить боляче пацієнту задля його ж користі.
— Ні, все йде за планом. Авансу досить. Заплатите, як буде результат. А тепер мушу відкланятись. — Повагавшись, Сокіл рушив до виходу, на мить призупинившись, аби кинути погляд на пекуче-червоне, кольору артеріальної крові, авто.
