Запала глибока тиша.
— От в'їдливий тхір! — здвигнув плечима Пітер і замовк Дійсно, що тут іще скажеш? Через якусь хвилину вся четвірка рушила далі. Лише Едмунд бурмотів собі під ніс:
— Г аразд, я віддячу вам за все, ви, купа самозакоханих вар'ятів.
— Куди нам усе-таки йти? — спитала Сюзан радше аби змінити тему.
— Я гадаю, що Лю могла би бути за провідника, — відповів Пітер. — Чесне слово, вона на це заслуговує. Куди ти нас поведеш, Лю?
— Давайте навідаємо пана Тамнаса, — запропонувала Люсі. — Це той милий фавн, пре якого я вам розповідала.
Усі погодились і жваво рушили, гупаючи ногами. Люсі виявилася добрим ватажком. Спочатку дівчинка не була певна, чи зможе відшукати дорогу, але ось упізнала покручене дерево в одному місці, а згодом пеньок ув іншому і вивела їх туди, де серед горбів у маленькій долинці мешкав пан Тамнас. Мандрівники підійшли до дверей печери, проте там їх підстерігала прикра несподіванка.
Двері були зірвані із завіс і потрощені на друзки. Всередині у печері панували темрява і холод, а пахло так, наче тут уже кілька днів ніхто не жив. Через відкритий вхід понамітало снігу і він купками лежав на підлозі упереміш із чимось чорним. Це були головешки з вогню та попіл. Хтось навмисне розкидав їх по кімнаті, а потім ще й затоптав. Скрізь на долівці лежали биті черепки, а портрет фавнового батька було потято ножем на клапті.
— Оце так раз! — обізвався Едмунд. — Не варто було іти сюди.
— А це що? — нахилився Пітер. Він помітив на килимку клаптик паперу, прибитий цвяхом до підлоги.
— Там щось написано? — спитала Сюзан.
— Здається, так, — відповів Пітер, — тільки я нічого не можу прочитати, тут зовсім темно. Давайте вийдемо звідси.
Всі вийшли надвір і скупчились навколо Пітера, а він читав:
«Колишній власник цього житла, фавн Тамнас, перебуває під арештом й очікує на суд за звинуваченням його у державній зраді її імператорської величності Джейдіс, Королеви Нарнії, володарки замку Кеа-Перевел, імператриці Самотніх Островів і таке інше, а також за звинуваченням у підтримці ворогів її величності, наданні притулку шпигунам та у братанні з людьми.
Підпис: Маугрім, капітан Таємної Поліції.
Хай живе Королева!»
Діти вражено перезирнулись.
— Не знаю, чи мені так уже тут подобається, — сказала Сюзан.
