— А тепер, — попросила Люсі, — будь ласка, розкажіть нам, що сталося з паном Тамнасом.
— Ох, — зітхнув пан Бобер, похитуючи головою, — погані, погані справи. Немає жодного сумніву: його схопила поліція. Мені розказувала пташка — вона бачила, коли це сталося.
— І куди його забрали? — спитала Люсі.
— Коли їх ото бачили, вони прямували на північ. Усім зрозуміло, що це значить.
— Але ми нічого не знаємо, — сказала Сюзан. Пан Бобер знову невесело похитаг головою.
— Боюся, це означає, що його повели до її замку, — мовив він.
— І що з ним буде? — занепокоєно спитала Люсі.
— Бачищ — поволі промовив пан Бобер, — важко сказати напевно. Але не знаю, чи бодай хто один із тих, кого туди забрали, повернувся звідтіля живий. Статуї. Кажуть, там повно статуй — на подвірї, на сходах, у залі. Живі істоти, яких вона... — він на хвильку примовк і здригнувся, — вона обернула у камінь.
— О, пане Бобре, — вигукнула Люсі, — чи не можемо... вважаю, ми мусимо щось зробити, аби його врятувати. Це жахливо. І все через мене.
— Дитино, я не маю жодного сумніву, що ви врятували б його, якби могли, — вступила у розмову пані Бобриха, — але марно навіть сподіватися проникнути у замок і повернутися звідтам цілою.
— А може, щось придумаємо, якусь хитрість? — запропонував Пітер. — Наприклад, перевдягнемось у мандрівних купців чи ще когось... або дочекаємося, коли вона вийде геть. Цей фавн урятував мою сестричку, ризикуючи своїм життям, пане Бобре. Ми не можемо кинути його напризволяще, щоб... щоби з ним таке сталося.
— Нічого з цього не вийде, сину Адамів, — заперечив пан Бобер, — вам навіть не варте пробувати. Але тепер, коли Аслан уже в дорозі...
— Так, розкажи нам про Аслана! — злилися воєдино кілька вигуків. І знову дітей охопило це дивне відчуття — як перші провісті весни, як добра новина.
— То хто такий Аслан? — поспитала Сюзан.
— Аслан? — повторив пан Бобер. — Як, ви не знаєте? Він Король. Володар цілого лісу. Але бачите, він нечасто тут буває. Принаймні, його ще не було ні за мого життя, ні за життя мого батька. Та до нас дійшли чутки, що Аслан повертається. Він уже в Нарнії і скоро поборе Білу Чаклунку Це Аслан, а не ви, порятує пана Тамнаса.
— А хіба вона так само не оберне його у камінь? — спитав Едмунд.
— О Господи, сину Адамів, що ти таке кажеш! — розреготався пан Бобер. — Обернути його в камінь? Та якщо вона не впаде відразу і зможе поглянути йому у вічі, то й це буде добре. Більше від неї годі очікувати. Принаймні я в цьому певний. Ні-ні. Він скрізь наведе лад, як ото мовиться у древньому переданні:
Враз пощезне сила зла, коли з'явиться Аслан,
