виникло певне порозуміння, і заради укріплення цього, крихкого поки що, миру… чи не розповісти вам історію, яку ви свого часу розповіли мені?
Я наступив п’ятою на гострий камінь - і засичав, подібно до розсердженого кота.
- Отже, це, - Гороф ворухнув плечем, поправляючи сумку на своїй спині, - ця річ… призначена для володаря камінчиків? Я правильно вас зрозумів?
- Це було б розумно й чесно, - сказала Ора, і я раптом зрозумів, що вона повторює мої ж слова. - Тому що кого-небудь іншого можна покарати й так, своїми силами… якщо виникне потреба карати. А той, хто препарує людей, нагороджуючи їх потім камінчиками…
- Препарує? - швидко спитав Гороф.
Ора затнулась.
- Препарує… - повторив пан надступеневий маг, відводячи від обличчя навислу над стежкою гілку. - Яке недобре… у той же час яке точне слово. Пані Шанталіє… мені справді хочеться почути цю історію. Якщо пан Табор набрав у рот води - можливо, ви могли б…
Із коричнюватої темряви вилетіли безгучно, ніби надуті повітрям, три пістряві кудлаті кулі. Дві сови майнули над нашими головами, третя змінила траєкторію - і важко бухнулась на плече Горофу. Той незграбно присів, намагаючись утримати рівновагу.
- Не сова, а мішок із висівками, - сказав Гороф майже зло.
Пташка повернула голову й зміряла мене жовтим поглядом. Потім розвернулась до Ори - і таким самим чином роздивилась її. Переступила лапами, умощуючися зручніше. Гороф поморщився.
- Я не скажу ні слова, - пообіцяв я похмуро. - І пані Шанталії не дозволю нічого розповідати… поки мені з доброї волі не повернуть мою власність.
- Пані Шанталіє, - сказав Гороф, поправляючи на плечі сову, як поправляють шарф або каптур. - Мушу повідомити вас, що Кореневе замовляння Кари має дивну, не до кінця вивчену властивість - вона змінює особистість того, кому належить. Витягає на поверхню все гидке й нице. Виховує ката. Ваш супутник носиться з Карою понад два місяці - ви нічого такого за ним не помічали?
- Ми познайомились одразу після того, як пан зі Табор отримав свій виграш, - подумавши, повідомила Ора. - Але мені здається, ви перебільшуєте, пане зі Горофе.
Горофівська сова дивилася на мене тепер невідривно. І недарма - саме в цю секунду я гадав, як би так спритно напасти на Горофа й відібрати в нього сумку з Карою…
- Пропоную компромісний варіант, - швидко сказала Ора. - Ви, пане зі Горофе, можете запропонувати панові зі Табору понести цю сумку. Вона, певно, важка?
Декілька хвиль ми з Горофом мовчки дивувались Ориному нахабству. Потім він несподівано розреготався, так, що сова на плечі підстрибнула:
